Якщо витримаємо атаку ворога на сході, то почнемо наступ на окупантів

У російської війни в Україні новий злочинний кульбіт: проти виснажених захисників Маріуполя, які понад сорок діб героїчно тримають оборону, ворог застосував хімічну зброю... Саме зі згадки про це багатостраждальне місто ми розпочали розмову щодо ситуації на фронті та її перспективи із воєнним аналітиком – полковником запасу ЗСУ Олегом Ждановим.

– Різна інформація надходить за­раз із Маріуполя: одні кажуть про критичну ситуацію, інші – що вона перебуває під нашим контролем, що військово-політичне керівництво України робить усе можливе й не­можливе для порятунку захисників. Чи можна деблокувати це місто?

– Немає нічого неможливого у сві­ті... Маріуполь можна деблокувати – але при цьому покладемо там дуже бага­то своїх військових. Набагато більше від тієї кількості, яку захочемо деблокувати. Пройти туди сьогодні збройним шляхом – це зайти у пастку. Саме із цих мірку­вань наш Генеральний штаб не прово­дить операції з деблокування Маріупо­ля. Але Генштаб вживає усіх заходів, аби допомогти Маріуполю. Зокрема, прово­дить наступальні дії на півдні України, в районі Херсона, Запоріжжя – і тим са­мим відтягує від Маріуполя ворожі сили. На жаль, більше допомогти воїнам-ма­ріупольцям поки що не можемо.

– Українці перебувають у тривож­ному очікуванні нової потужної ата­ки росіян – тепер уже на східному фронті. Кажуть, вона може бути пе­реломною для цієї війни. Наскільки значною є ця загроза? І чи готові ми її нейтралізувати?

– Так, ми готові до другої російської навали. Але навала поки що не нако­чується у тому обсязі, який запланував агресор. Росіяни ще не завели в Україну ту кількість військ, яку підготували для наступу на східному напрямку.

Можна вважати, що окупанти розпо­чали підготовку до основних бойових дій. Вони будуть вирішальними, бо біль­ше резерву у російській федерації не­має. На третю хвилю там нічого вже не зберуть. Тому майбутню атаку на сході фахівці розцінюють як головну подію цієї війни. Далі росіяни або матимуть успіх – і нам доведеться ще більше обороня­тися, збирати війська. Або ми почнемо планомірний і поступовий розгром угру­повання російських військ на нашій те­риторії.

– Судячи з повідомлень у пре­сі, у Сполучених Штатах ухвалено програму ленд-лізу (позики зброї) для українського війська. Яку саме зброю, на яких умовах і як швидко нам готові її надіслати американці?

– Трохи вас розчарую: відбулося лише перше голосування щодо ленд-лізу. Проголосував Сенат, одна з двох палат Конгресу. Коли проголосує інша, Палата представників, не знаю. Добре, якби це сталося цього тижня. Щоб закон набув чинності, треба мати підпис пре­зидента США. Тож доводиться наразі говорити не про доконаний факт, а лише про добру перспективу...

Ленд-ліз відкриє нам безмежні мож­ливості для отримання зброї з допомо­гою США. Йдеться не лише про зразки радянського, а й про сучасне озброєн­ня. Потенційно можемо отримати від Америки будь-яку зброю.

– Хто може ще підсобити Україні й чим? Чи здатна зброя з-за кордону зупинити й відкинути ворога?

– В Європі, мабуть, усі вже визначи­лися, на чиєму вони боці. Ми розуміє­мо, хто веде перемовини з постачання нам зброї, а хто їх уникає чи сповідує по­двійну гру... В Європі ми дійшли до та­кої стадії переговорів, що спілкуємо­ся безпосередньо з виробниками зброї. Можливість прямого укладання контр­актів – ще один спосіб постачання зброї в Україну. Підтримую думку глави нашо­го МЗС Дмитра Кулеби про необхідність саме прямих контактів із виробниками зброї і домовленостей її постачання. А у перспективі зможемо ці поставки офор­мити через ухвалений закон щодо ленд-лізу.

– Наскільки важливий південний напрям для загального театру бойо­вих дій? Доводилося чути про стра­тегічну важливість Антонівського мосту в Херсоні, який начебто від­криває дорогу на Бердянськ...

– Поки що не треба сподіватися на великі перемоги у цьому районі. Штурм Херсона на сьогодні майже неможливий, бо там повно місцевого населення, при штурмі можуть бути великі жертви. Ото­чення Херсона із західного боку – це ва­ріант, швидше за все, його буде застосо­вано. А от просування у бік Перекопа й Бердянська – складне завдання, бо нам треба форсувати Дніпро. Витіснення ро­сійського угруповання військ, які перебу­вають на його правому березі, – це сьо­годні наше головне завдання на півдні. У такий спосіб відтягуємо частину ворожих військ і від Маріуполя, і від зони Операції об’єднаних сил.

Іще один напрямок – тактичні на­ступальні дії з боку Запоріжжя у бік Ме­літополя.

– Як складається ситуація біля промислових міст-мільйонників – Харкова, Дніпра?

– Сьогодні вже не 24 лютого. І Дні­про, і Харків – це вже міста-фортеці. Штурмувати Харків, з військової точки зору, безглуздо. Якщо росіяни не мо­гли взяти це місто, коли там ще не було сформовано Територіальної оборони, то тепер вони тим більше не зможуть цього зробити. Для оточення Харкова і його штурму з кількох напрямків во­рогу потрібно мати 100-тисячне угру­повання. У росії немає таких сил і за­собів.

Те саме і з Дніпром. Єдина різниця у тому, що Харків уже має бойовий до­свід, тому цьому місту буде легше за­хищати себе. Але Збройні сили, які за­хищають Дніпро, бойовий досвід теж мають і знають, що протиставити росі­янам.

– путін запланував 12 квітня зу­стрітися з лукашенком. Чи озна­чає це, що росія “вламує” білорусь відкрити проти України “другий фронт”?

– Так, на мій погляд, це єдина мета цієї зустрічі. лукашенко вивертати­меться. Судячи з його досвіду (20 ро­ків уже “вивертається” від росії), і цьо­го разу “бацька” може виграти цей раунд у протистоянні з путіним.

– Наскільки загрозливою для України є небезпека атаки з Придністров’я?

– Воєнна загроза з цього напрямку не дуже велика. Там розміщено неве­ликий військовий контингент. Перебу­ває в анклаві, тобто не має поповнення особового складу і запасу боєприпа­сів. І можливості поповнитися теж не має.

Щодо ведення диверсійно-розвідувальної діяльності – на таке у Придністров’ї здатні. Але це не насту­пальні дії. Ми повністю контролюємо ситуацію уздовж усієї ділянки кордону з Придністров’ям.

Читайте також: «Щоб перемогти, потрібно показники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених»