«Щоб перемогти, потрібно показники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених»

Військово-політичний експерт, полковник Петро Черник – про стратегію ворога, зокрема про те, чому йому не вдався задуманий бліцкриг

А також про те, що треба для перелому у війні, чи можливий тактичний ядерний удар по Україні й скільки часу триватиме це кровопролиття

«Наразі ми змогли завдати ураження противнику в межах 30 відсотків»

– Ми з вами робили інтерв’ю 24 квітня мину­лого року. Тоді ви сказали, що Путін неминуче нападе на Україну, що буде повно­масштабна війна з бомбарду­ваннями міст. А голова Офісу президента Андрій Єрмак го­ворить, що вони до останньо­го не вірили у напад, навіть коли президент США Байден про це вже говорив публічно. Як таке може бути?..

– Люди, які мали цю розвідувальну інформацію, на жаль, не належать до когорти, в якої є глибоке геополітичне мислення, військові знання і якісна аналіти­ка. У них справді все будувалося на вірі. Вони не розуміються на законах геополітики, не розумі­ли менталітету нашого ворога – путінської росії.

– Ця війна буде довга чи коротка?

– Майже 200-тисячне угру­повання агресора є на терито­рії України.

– Тобто всі 200 тисяч, які тривалий час були розташо­вані вздовж кордону, зараз зайшли на територію? Резер­ву у ворога немає?

– Підготовленого резерву, який готували з вересня, вже нема. Угруповання вторгнення повністю на території України. Ворог не досягнув бліцкригу, а саме на це робили ставку.

– Хотіли за три дні взяти Київ і змінити владу?

– Так. І якби наші брати аме­риканці не «накачали» Україну протитанковими ракетними за­собами і переносними зенітни­ми ракетними комплексами, так би і було. Низький американцям уклін! Вони нескінченно надава­ли і надають у цю хвилину точ­ну розвідувальну інформацію, без неї ми так успішно воро­га не били б. Наразі ми змогли завдати ураження противнику у межах 30 відсотків. Наші офіцій­ні дані кажуть про 12 тисяч заги­блих ворогів. Є неписане прави­ло: якщо один загиблий, то від трьох до п’яти поранених. Бе­ремо найнижчу цифру, щоб са­мих себе не обдурювати, і має­мо на цю хвилину 40 тисяч втрат противника. Будь-яка воєнна операція поділяється на фази: початок, розвиток успіху, за­кріплення успіху і завершення. Якщо 24 лютого брати за поча­ток, то ми розвинули успіх від­сотків на 45. Але щоб настав пе­релом, треба досягти третьої фази – закріплення успіху. Має бути знищено не менш ніж 70 відсотків особового складу про­тивника. У першу чергу техні­ки. Бо у нашого ворога техніка – це божество: легендарний танк Т-34, легендарний пістолет Ма­карова, легендарний автомат Калашникова… Зрештою, зга­даймо приказку: «Техніку рятуй, солдатів «баби» ще народять».

Щоб перемогти, потрібно по­казники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених. І техніки перепали­ти, а краще – взяти як трофей і розвертати проти них, не менш ніж 70 відсотків. А тепер проста математика: якщо за перші два тижні шаленої битви ми вийшли на 30 відсотків, то нам для цього потрібно мінімум 12 днів.

– Це якщо буде все так, як зараз. А ящо путін почне бом­бити центр та захід?

– Це може статися, оскільки ворог у перші дні зазнав страте­гічної поразки. Особливо важкої поразки в сенсі психології: “дру­га армія світу” терпить поразку від якихось «укрів»…

«Наші безхатьки виглядають краще, ніж «друга армія світу»

– Я дивлюсь на цю “дру­гу армію світу”, як вони одяг­нуті, взуті. На цю техніку, на ці ешелони з маршрутками, які вони сюди везуть...

– Наші безхатьки вигляда­ють краще… Але це не скасо­вує наявності у них кількості техніки та озброєння, боєпри­пасів. І особливо важких авіа­ційних бомб. Вони можуть за­стосувати важкі боєприпаси як термобаричні вакуумні бомби. Коли така падає, зразу не ви­бухає. З неї виходить специфіч­ний газ, досягає певної точки атмосфери, самозапалюється, і всередині згорає все на 100 відсотків – атмосфера “сідає”... Тому це треба все перемолоти. Богу дякувати, є чим. Маємо у достатній кількості джавелінів, NLAW, німці прокинулися, дали Panzerfaust 3. Французи проки­нулися, підтягуються їхні проти­танкові засоби. Але точка пере­лому не настала.

Найстрашніше, що з нами може статися, – впадання в ей­форію близької перемоги. Я, як експерт, категорично про­ти оперативної паузи – умов­ного перемир’я на кілька тиж­нів. За кількісними показниками противника досі більше. Не маю сумніву, що путін проводить приховану мобілізацію, і до кор­дону стягують нові десятки ти­сяч «фаршу». Загальний потен­ціал їхньої техніки на порядок вищий, ніж наш. Оперативна па­уза – це ще й їхнє психологічне перегрупування. Цього не мож­на дозволити. Путін не може програти самому собі. Це пора­нений звір, який буде битися на смерть. До нього починає дохо­дити, що він – абсолютний зло­чинець. Людина, яка приперта до стіни, буде битись до кінця... Тому, щоб нам досягти перева­ги, треба щодня їх бити.

«Впаде Київ – впаде Україна»

– Знаємо, яка катастро­фічна ситуація у Маріупо­лі, Херсоні, Сумах, Харкові, які оточені. Чому наші воїни не заходять і не вибивають ворога звідти? Нам бракує сил, бо всі сконцентровані на Київ?

– Впаде Київ – впаде Украї­на, це наше серце. Головні сили сконцентровані у Києві. Непри­пустимо, що ворог візьме Київ, моя думка, що не візьме. Десь до пів мільйона війська в нас уже є, треба далі резерви готувати, і це робиться дуже активно. При­рода на нашому боці: рання вес­на, земля волога, техніка там ру­хатись не може. Вони рухаються тільки по дорогах, величезними колонами – це наша стратегіч­на перевага. Ми на своїй землі, знаємо свої дороги. Нам допо­магають американці – системи наведення і точна розвідуваль­на інформація. Дорожня війна на нашу користь: ми рухаємося невеликими групами, у нас ба­гато протитанкових засобів, ми їх розстрілюємо як у тирі. Але їх надто багато.

– Як ви оцінюєте тактику ворога, який оточує міста?

– Місто взяте тоді, коли змі­нена влада у місті. Вони не ма­ють своєї влади, відтак це част­кова окупація. Коли сформовані нові адміністрації, тоді можна говорити, що територія окупо­вана. Цього немає. І я не бачу, звідки їм це взяти. Вони були переконані, що їм достатньо взяти кілька великих міст, і їх зу­стрічатимуть з квітами, з обіймами. Є інформація, що путін підписав розпорядження про розслідування, куди поділися 5 мільярдів, які він виділив на підривну діяльність в Украї­ні. П’ята колона не спрацюва­ла. Вони дійшли висновку: тре­ба сіяти хаос і паніку. Зараз це їхня тактика. Сподіваються, що паніка може переламати ситуа­цію. Що бомбардування мирних жителів спровокують масові ви­ходи людей вже у бік української влади – для пошуку компромісу. Цього не сталося і вже не ста­неться. Озлоблення нашої на­ції на такому високому рівні, що люди готові помирати, незважа­ючи ні на що. Не готові пробачи­ти ворогу те, що він робить. Га­рантую, що теперішня форма московської імперії приречена на поразку. Це не буде швидко, але це станеться.

– Якою буде подальша так­тика путіна? Буде далі бом­бардувати міста?

– Буде. Вони по-іншому мис­лити не вміють: коли не можуть взяти зброєю, тобто коли армія не може перемогти армію, вда­ються до масового терору.

– Чому концентруються на Маріуполі, Харкові, Херсоні?

– Завдання максимум не реа­лізоване, бо Київ не впаде. А ко­ридор до Криму потрібний.

– Чому путін не пішов по­вномасштабною війною 2014 року, коли наша армія була слабкою і він міг взяти Украї­ну «голими руками»?

– Агресія 2014 року сталася на тлі Майдану, але Майдан та­кож був раптовим явищем і для них. Відривання Криму і ство­рення ОРДЛО для них також було «з коліс». Вони до цього го­тувалися, але десь на 15-16-й рік.

– Тобто тоді не тільки ми, а й вони не були готові до ві­йни?

– Саме так.

– Одеса вистоїть?

– Так.

– Чому не наважуються брати Одесу?

– Щоб взяти Одесу, треба пройти Миколаїв. А з моря там вже все так заміновано, що це буде «м’ясо». Плюс, ми ще не використовували наших «Непту­нів». Як тільки десантний кора­бель спробує десантуватися, їм буде гаплик.

– Чому у перші дні не пішли на Одесу?

– Через погану погоду. Для великого десантного кора­бля потрібне спокійне море, бо може потонути через шторм. Узбережжя заміноване, щоб розмінувати, треба здійснюва­ти великі артилерійські залпи. Як тільки відбудеться перший залп з їхнього боку, «нептунчик» прилетить. Не забуваємо, що є Придністровський “черв’як”. Його поки не чіпають, бо як тіль­ки вони наважаться, то нам ви­стачить сил і засобів, щоб його зачистити. Тоді молдавани нам поставлять пам’ятник, бо ми по­вернемо їм цілісну територію. Там велетенські склади зі збро­єю, які нам дістануться як тро­фей.

– Де є точка неповернення для путіна і коли вона може настати?

– Від декількох днів до пів року. Чи може бути в Москві «па­лацовий переворот»? Може. Пи­тання, хто кого перший вдарить: путін – шойгу, чи шойгу – путіна. Якби це путло завтра здохло – це різко змінило б ситуацію.

«Не вступить НАТО у цю війну! Почуйте це!»

– Чому НАТО не закриє небо?

– Наше ППО зміцнене, про­титанкових та протиракетних комплексів вистачає. Нам необ­хідно закрити велике небо. Але якщо ракета вилетить з терито­рії країни-учасниці НАТО, це акт прямої агресії блоку НАТО. І це путін потрактує як напад на Ро­сію.

– Але ж воювати з НАТО він не здатний, він може лише лякати, блефувати…

– Усі казали, це блеф, що він нападе. Але це сталося!

– Якщо не закривають небо, чим ще можуть нам до­помогти наші західні партне­ри?

– Колективний Захід у свій бік “казусу беллі” (формальний привід для війни. – Авт.) путіну не дасть.

– Скільки ще треба вбити людей, щоб НАТО вступило у цю війну?

– Не вступить НАТО у цю війну! Почуйте це! Вони вступлять виключно тоді, коли буде ство­рено “казус беллі” для путіна, і той у прямий воєнний спосіб вдарить по НАТО. Але вони ро­блять для нас все, що від них за­лежить. 5800 санкцій прийнято за два тижні.

– Офіційний Київ дав зро­зуміти, що готові розгляда­ти гарантії безпеки від США, Туреччини і… росії. Як таке можна взагалі розглядати? Гарантії від росії?!

– За підсумками цієї війни можливий тільки один перего­ворний процес – Женевський. Попередній президент Петро

Порошенко добре розумів, що з путіним за один стіл переговорів сідати не можна. Він зумів поса­дити за стіл переговорів Оланда, Меркель. Розу­мію, що не найкращі гаранти, але все ж таки. Ін­шого варіанта за підсумками війни не буде. Але з росією не може бути двостороннього підписан­ня будь-якого документа. Тільки широкий міжна­родний, де в обов’язковому порядку мають бути Байден, Джонсон, Макрон і Шольц. Для «краси» можна взяти Дуду і когось із країн Балтії. Інші сценарії – некоректні, цього допустити не мож­на. Але я не уявляю, за яких обставин нарцис пу­тін сяде за стіл переговорів із Зеленським.

– На які поступки Україна могла б іти?

– Тепер на жодні.

– Тоді який сенс у переговорах?

– Дипломатичний процес має відбуватись.

– А хтось може в цій ситуації дати нам га­рантії безпеки?

– Ніхто й жодних. Наша гарантія безпеки – во­єнне ураження противника.

– Влада може піти на певні поступки, ду­маючи, що поганий мир краще, ніж хороша війна?

– Ворог перейшов усі червоні лінії. Такого, що вони зробили у Маріуполі з пологовим, навіть нацисти не робили.

– Білорусь зараз яку бере участь у війні?

– Злочинець лисий приставив пістолет до скроні вусатому злочинцю. Вистрелить, якщо той не буде слухати.

– Якщо армія Білорусі вступить, це мати­ме критичне значення для України?

– Плюс 17 тисяч сухопутної компоненти. Якщо вступлять, підуть до Києва, бо там більш розга­лужені дороги. На Галичину важче, бо лише дві дороги.

– Як оцінюєте заяви Росії про те, що в Україні виготовляють біологічну зброю?

– Ще один “казус беллі”. Це може бути сигна­лом, що готові її застосувати.

– Багато біженців зі східних і південних регіонів їдуть на захід України. Наскільки тут безпечно?

– У рази безпечніше, ніж там. Але якщо б’ють по військових об’єктах, можливий удар і по ци­вільних: якщо таке роблять там, чому не можуть зробити тут? Однак їхній ресурс не безмежний. Коли російський фрегат з Чорного моря здій­снив восьмиракетний залп по Вінниці, путін був у люті. Навіть вісім ракет для них уже дефіцит.

«У найближчі десятиліття світ не стане безпечним місцем»

– Наскільки путін здатний застосувати ядерну зброю?

– Здатний. Здатний застосувати по будь-кому. Питання, в яких масштабах і якого типу зброя. Стратегічні ракети, що стоять у землі в шахтах, з дальністю польоту до 11 тисяч км – за­точені під цілі у США. Є ракетоносці – підвод­ні човни, вони в океанах, різної дальності – від 6 тисяч до 9 тисяч км. Ці можуть стріляти будь-де. А є найнебезпечніші – ракетоносії авіаційні. Тактична зброя – це артилерійська установка із зарядом, який трохи більший за пляшку шампан­ського... Надскладне в аналізі – ядерна кнопка. Семеро людей мають прийняти рішення, путін сам рішення не приймає: це дуже складна про­цедура. Там є багато рівнів захисту.

– Яким бачите сценарій закінчення війни?

– Перебити фізично усі сили, які є на терито­рії України, або взяти у полон. Перебити усю тех­ніку, яка є на території України, або взяти як тро­феї. Проміжної точки не існує в принципі. Але навіть коли переможемо, допоки не буде «зруй­нований карфаген» у вигляді московського імпе­ріалізму, ми ніколи не видихнемо. Пауза може бути на 5, 10, 30 років. Але цей монстр має бути фрагментований на 15-20 держав і позбавлений ядерної зброї. Сьогоднішня московська імпе­рія має стиснутися до території Івана Грозного. Це й так буде велика держава у межах мільйона квадратних кілометрів. Населення там має бути не більш ніж 70 мільйонів. Що дурманить голову московським імперіалістам? Дармові ресурси. У будь-якій світовій точці, до якої доторкнувся палець московського імперіалізму, нескінчен­на війна. Вони добре зрозуміли, кого треба взя­ти, щоб імперія жила, – Україну. Без нас імперія неможлива. Якщо Росія не розпадеться, то піс­ля нашої перемоги вони стануть на коліна, ска­жуть: «Вибачте, браття». Заплатять репарацію. А через десятки років з’явиться новий «колектив­ний путін» – не має значення, з яким прізвищем. Вони від’їдяться ніжками Буша і знову згадають: «Ми ж великі!».

– Розвалитися вони повинні під впливом чого?

– Комплексно. Санкції повернуть їх у кам’яний вік. Загальносвітова турбулентність наростає... Але те, що відбувається в Україні, дозволяє зро­бити сумний висновок: у найближчі десятиліття світ не стане безпечним місцем.

Читайте також: ЄС - це школа, в яку ми нарешті можемо поступити

Схожі новини