Хроніки місцевого опору - 5

Знову і знову дивуюся стійкості, високості духу наших людей. Чим лютіший ворог, тим сильніший спротив українців. Працюють на оборону, хто як може. Не рахуються ні з чим. Виконують свою звичну роботу ще завзятіше, ніж до 24 лютого. Роблять навіть те, чого ніколи не робили, але що вкрай важливе для країни у критичний час. Нагадують мені пружину, яка стискається. І яка обов’язково випрямиться та дасть супостату по зубах…

Щоб підтримати країну, податки заплатив наперед

У мирний час підприємець В’ячеслав продукував меблі для львівських новоселів. Клієнти замовляли у нього стінки у свої вітальні, м’які кутки, кухонні серванти, шафи-купе. Війна різко змінила асортимент. Зараз у цієї фірми просять в основному деревоплиту, щоб виготовляти ліжка для біженців. Одну партію матеріалу цей бізнесмен уже передав, зараз готує нову – бо потік переселенців зростає.

З перших днів війни В’ячеслав віддав свій склад для потреб армії і загону територіальної оборони. Сюди звозять медикаменти. Готовий відпустити для біженців другий поверх свого офісу, увімкнути опалення, встановити виготовлені своїм підприємством ліжка - щоб лиху годину могли перебути тут постраждалі від війни українці.

У фонд підтримки ЗСУ В’ячеслав перерахував 20 тисяч гривень. Дасть ще. Регулярно виділяє на потреби оборони свій бусик, власним коштом заправляє його. «З-під землі» дістав такий дефіцитний у наш час дизель-генератор. Передав його на полігон нашим воїнам, які готуються іти на фронт. Важлива деталь: людина, в якої придбали цей генератор, відмовилася брати плату за нього. Сказала: я вам довіряю…

Ще одна промовиста деталь: В’ячеслав на місяць уперед сплатив податки. Зробив це, щоб фінансово підтримати свою країну.

Скажу і про інше. Про те, як дехто спекулює на війні, заробляє на ній. Йдеться не про горе-таксистів, торгашів, які за свої послуги деруть з людей утридорога. Скажу про деяких представників медичної сфери. У згаданого нами підприємця зараз проблеми зі здоров’ям: підводить рука. Болі такі, що не знає, куди її подіти. Домовився пройти курс лікування в одного «спеца» на сучасній апаратурі. Заздалегідь дізнався розцінки на послуги. Коли ж прийшов час розрахунку, «пан дохтор» назвав у декілька разів більшу суму. Пояснив: час такий…

Фальшиві ноти знаного кларнетиста

Пляму на білих халатах, про яку щойно йшлося, хочеться вивести вчинками справжніх лікарів.

У моєї знайомої загострилися болі у спині: під час різкого руху змістився хребець. Звернулася за допомогою до знайомого «костоправа» у сусідньому місті. А він став перепрошувати: давайте приїдьте завтра, бо сьогодні я чергую у теробороні. Наступного дня після «непрофесійної» вахти лікар прийняв пацієнтку, вставив на місце зрадливий хребець. А за свою послугу узяв значно менше, ніж зазвичай…

Знаю сімейство медиків, які звалили на свої плечі ще й турботу про біженців. Опікуються про них, наче про власних дітей. Дали їм дах над головою. Дали продуктів. Щодня цікавляться: а може, вам ще щось потрібно?..

Ці медики знімають чужі болі, але не можуть втамувати свій. Незагоєною раною стала для них поведінка близького родича – жителя Москви, за фахом – музиканта, світового фахівця кларнетних композицій. Пригадую, ще до війни той пан зі своєю дружиною приїжджали відпочити до українських родичів. Почувалися на Галичині, як на сьомому небі. Розхвалювали наш хлібосольний народ. А оце зараз…

При недавній розмові з московським родичем наш лікар не впізнав його. Від колишньої вдячності не залишилося і сліду. Зате стикнувся з потоком агресії від нього: «Це ви там у своїй Україні у всьому винні! Наш президент зробив усе правильно!».

Намолов той пан купу інших пропагандистських дурниць, від яких робилося страшно. Добалакався до того, що це Україна напала на Росію, а не навпаки.

Мій співрозмовник (зі зрозумілих причин не можу назвати його імені) із жалем каже про кремлівський дурман. Якщо він затуманив голову його родичеві, грамотній людині, то що тоді коїться у мізках простого російського люду, який посилає на війну з Україною своїх синів?

А у мене інше запитання: з якими очима той кларнетист колись приїде в Україну, де народився?

Читайте також: Хроніки місцевого опору - 4