Передплатити

Євген Федорченко жив сценою і проживав на ній кожну свою роль

13 січня народний артист України відійшов у Засвіти


Євген Федорченко

Якось в інтерв’ю «Високому Замку» народний артист України, актор Театру імені Марії Заньковецької Євген Федорченко сказав: «Актор повинен жити на сцені, бо коли грає, це видно». І він справді жив сценою і жив на сцені. Обожнював свою роботу і віддавався кожній ролі. А їх було немало – понад 150 зіграних, вірніше, пережитих на сцені ролей. І глядачі йому платили за цю щирість і відданість особливою любов’ю – дуже часто у театр йшли «на Федорченка».

Ще при житті Євген Федорченко притягував своєю позитивною енергетикою, щирою усмішкою і неперевершеним почуттям гумору. Уродженець Старосамбірщини, що на Львівщині, Євген Федорченко марив сценою завжди. Тому й спочатку став студентом Самбірського культосвітнього училища (закінчив по класу акордеона), а потім – театрального інституту імені Карпенка-Карого. Попри те, що за талант і високу мистецьку майстерність отримав звання заслуженого, а згодом і народного артиста України, ніколи цим не хизувався. Бо завжди був чесним зі собою і глядачем, відкритим і щирим.

Коментарі для «ВЗ»

Андрій Мацяк, генеральний директор – художній керівник Національного театру імені Марії Заньковецької

- Для заньківчан це неймовірно тяжка втрата. Євген був внутрішньо дуже рухливий, пластичний артист. У його творчій біографії були лише високопрофесійні роботи, він провів безліч творчих зустрічей з різними людьми і у різних середовищах. Усе це його відрізняло від інших, особливо від деяких представників молодшого покоління. Євген був зразком комунікабельності, щирості і доброти. Останній рік через хворобу Євген Федорченко не грав на сцені, але ми завжди відчували його присутність у театрі, на нього рівнялися.

Олена Федорченко, керівник літературно-драматургічної частини театру імені Марії Заньковецької, донька Євгена Федорченка

- Боляче говорити… Тато зіграв понад 150 ролей, і, мабуть, дорожив кожною своєю роллю. Але, знаю, що дуже любив свого Івана Синицю у «Гуцулці Ксені» і просто обожнював виходити у виставі «Ромео і Джульєтта в кінці листопада».

Читайте також: Щороку на Різдво Остап збирав колядників