Передплатити

«Катастрофа для українських вільних медіа!»

У світі шоковані ситуацією зі свободою слова на берегах Дніпра


Kyiv Post. Фото Детектор.Медіа

Наступом на свободу слова західні й українські політики, громадські діячі, журналісти вважають раптове закриття одного з найбільш авторитетних видань в Україні — англомовної газети Kyiv Post. Вона вже понад чверть століття слугує для західного читача джерелом об’єктивної інформації про нашу країну.

Обкладинка одного з номерів Kyiv Post

Про тимчасову зупинку Kyiv Post (начебто для «пе­резавантаження») і звіль­нення її працівників було повідо­млено у понеділок зранку, коли журналісти прийшли на роботу. Рішення виглядає дивним з огля­ду на те, що газетярам закрили доступ до рідного сайту й сторінок у соцмережах. Власник видання — одеський бізнесмен сирійсько­го походження Аднан Ківан (вхо­дить до сотні найбагатших людей України), каже, що через якийсь місяць Kyiv Post з новою коман­дою з’явиться ще «більшим і кра­щим». Самі ж київпостівці вважа­ють, що з ними розправилися, що власник намагається позбути­ся незручних, чесних і принципо­вих журналістів. Що на нього на­тиснули у високих кабінетах. Про це може також свідчити відмова Ківана продати газету її колекти­ву або ж передати редакції торго­вельну марку Kyiv Post.

Для мільйонера Аднана Ківана газета була складовою його ви­сокого статусу. Адже Kyiv Post чи­тали у всіх дипломатичних відом­ствах в Україні, звідси черпали новини міжнародні політичні, еко­номічні, фінансові інституції, по­тенційні інвестори. Тут з’являлося багато резонансних публікацій — останнім часом це були матеріа­ли про тернистий шлях реформ, про «вагнергейт», скандали до­вкола антикорупційних органів. Гострі матеріали журналістів по­чали створювати Ківану диском­форт. Одна з редакторів Kyiv Post Тамара Істоміна розповіла видан­ню «Детектор медіа», що їхній па­трон скаржився: мовляв, ви пи­шете, а стріляють по мені…

У Kyiv Post припускають, що останньою краплею, яка перепо­внила чашу терпіння високих на­чальників, була стаття про оф­шорний мегаскандал за участі президента (матеріал почали з обкладинки, на якій були фото фі­гурантів цієї «НП»). Вочевидь, на Ківана так натиснули, що він за­для блага свого будівельного біз­несу погодився на «перезаванта­ження» Kyiv Post.

Реакція на пресинг медіа не забарилася. Глибоке занепоко­єння тривожною ситуацією зі сво­бодою слова в Україні висловили дипломати, які працюють у Киє­ві. «Сумно чути про закриття Kyiv Post. Це було перше англомовне джерело для більшості іноземців — сьогодні Україна ризикує втра­тити це, з наслідками», — заявив посол Євросоюзу в Україні Матті Маасікас. «Поганий день для не­залежних медіа!» — написала бри­танський посол Мелінда Сіммонс. «Вільні та незалежні ЗМІ в Украї­ні потребують захисту на кількох фронтах», — вважає шведський посол Тобіас Тіберг. А депутат­ка Європарламенту від Німеччи­ни Віола фон Крамон (послідов­на лобістка українських інтересів) б’є у набат: «Закриття Kyiv Post і багато звільнень після 25 років роботи — це катастрофа для укра­їнських вільних медіа, які вже пе­ребувають під сильним тиском».

Своє слово сказали і чле­ни українського ПЕН-клубу, а се­ред них колишній дисидент, пу­бліцист Мирослав Маринович, письменник Андрій Курков, пра­возахисник Євген Захаров, істо­рик-релігієзнавець Ігор Козлов­ський, митрополит УГКЦ Борис Гудзяк. У заяві цих знаних людей ідеться про «велику небезпеку в закритті або втраті незалежності авторитетного англомовного ме­діа про Україну». Вони вислови­ли підтримку колективу редакції Kyiv Post і заявили, що послідов­но виступають «за свободу слова та захист працівників ЗМІ від тис­ку власників і влади».

За останні два місяці було чи­мало фактів тиску на ЗМІ. Про це заявляла журналістка «Суспільно­го» Мирослава Барчук та розслі­дувачі програми «Схеми», на яких під час інтерв’ю напали представ­ники «Укрексімбанку».

Коментар для «ВЗ»

Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії

Це було дуже збалансова­не проукраїнське видання на іноземну аудиторію. Пам’ятаю Kyiv Post ще у 2000 році, за ча­сів Кучми — у своїх публікаціях йому завжди вдавалося зберег­ти об’єктивність. Про Україну у цьому виданні писали не люди, які сидять у кореспондентсько­му бюро у Москві і час від час на­їжджають до Києва, а фахівці, які безпосередньо живуть в Україні і добре орієнтуються у нашій си­туації. Те, що цю газету закрива­ють, — дуже погано.

Читайте також: «Не добрий день для незалежних медіа»: чому так вважає посол Британії