Школа у ґаджеті

Чи варто переводити дитину на дистанційну форму навчання?

Через епідемію коронавірусу багато хто був змушений переходити до режиму онлайн. І якщо дистанційна робота — це Ок, то віддалена форма навчання — далеко не всім до душі. Попри це, чимало шкіл, особливо приватних, пропонують платформу дистанційного навчання. І учнів їм не бракує.

Ілля закінчив 9-й клас. Більшість його однокласників готуються до вступу у ко­ледж, однак хлопець вирішив продовжити навчання у школі. Жодна з тих, що розташо­вані поблизу будинку, не припала підліткові до душі. Тож умовив батьків віддати туди, де можливе дистанційне навчання. Мати Іллі — Ярослава, вчителька молодших класів. Вона схвалила вибір сина.

«У традиційній школі — багато зайвих предметів. Іллі нудно сидіти на них. Та й для чого витрачати час на не потрібні йому уро­ки? У 10−11 класах знадобиться чимало сил для підготовки до вступу, тож рано вставати та бігти до школи буде важко. А так планува­тиме час на свій розсуд».

Чимало батьків перевели дітей на дистан­ційну форму навчання, аби не возити їх що­ранку в інший район, якщо вони вчаться у школі, що далеко від дому. Це стосується не тільки учнів старших класів. Аня дистанційно закінчила 1-й клас.

«Дочка вступила до нульового класу. Шко­ла і товариство їй подобалися. Але дитина почала часто хворіти, пропускати заняття. Тому вирішили, що вже у першому класі на­вчатиметься дистанційно. Я також працюю віддалено. Відразу після сніданку ми з Анею сідали кожна за свій ноутбук. Я — працювати, вона — вчитися. Дитина під моїм наглядом. Під час пандемії це особливо важливо. У дру­гому класі також навчатиметься онлайн», — розповіла Надія, мама Ані.

Її племінниця Тереза цього року йде до 1-го класу. Дівчинка потерпає від алергії та астми. Тож Тереза також навчатиметься онлайн.

Утім, психологи такий різновид навчан­ня не схвалюють. Кажуть, школа важлива для соціалізації дитини. Завідувач кафе­дри практичної психології Ігор Корнієнко вважає, що дистанційне навчання негативно впливає на всі сфери розвитку особистості.

«У мене дитина закінчила 7-й клас. За час, поки змушений був навчатися дистанційно, помітив у нього так звану емоційну депри­вацію. Тобто нестачу емоцій та переживань. Діти, які навчаються дистанційно, перебува­ють в умовах так званої монотонії. Їх постійно оточує одноманітний інтер’єр. Також бракує руху, розвивається гіподинамія. Похідними цих патологій можуть стати душевний дис­комфорт дитини, психоемоційне напружен­ня. Як наслідок, виникають депресивні ста­ни».

Психолог пояснює, що діти не мають влас­тивого дорослим людям відчуття часу. Тому їм притаманні труднощі з самоорганізацією. Це стосується не лише освітнього проце­су. Школярі не вміють самостійно планувати свою роботу, під час дистанційного навчання це особливо помітно. Вони потребують до­рослого наставника. Як наслідок, знижуєть­ся працездатність, концентрація уваги. Тож без прямого впливу вчителя виникають про­блеми з навчанням.

Виникає спокуса сидіти у соцмере­жах. Зважаючи на це, зростає ймовірність соціальних ризиків. Особливо, якщо учень вдома сам, адже батьки — на роботі. Тож якщо необхідно, щоб дитина навчалася дис­танційно, батькам доведеться організовува­ти її робочий день та пильно стежити за про­цесом навчання.

Ігор Корнієнко каже, що школа потрібна і для здобуття соціальних навичок. Саме тут діти вчаться будувати взаємини з однолітка­ми та дорослими, адаптуються до життя у ко­лективі. Коли з’явиться необхідність перехо­дити з віртуального світу до реального життя — виникатимуть неабиякі труднощі.

Читайте також: Наша школа — цілковито відстала

Схожі новини