Сторінками трагедії

Ремель. Трагедія на світанку: історичний нарис; автор ідеї та куратор проєкту С. Максимчук; упор. Р. Горак. — Львів: СПОЛОМ, 2020. — 220 с.: іл.

Свідчення людей, які пережили ту страшну трагедію, дуже вразили мене. Читати ці спогади не можливо без великого душевного болю.

Я не була очевидцем тих подій. Про трагедію села Ремель я вперше дізналася із розповідей моєї матері, Григорук Теклі Охрімівни, яка вийшла із того пекла з 5-річним синочком, Ярославом Максимчуком, спогад якого: «Спалений Ремель і досі перед очима» вміщено в книзі. Моя мати втратила всю свою родину: батьків, першого чоловіка Пантелеймона, 9-річного сина Тараса, братів і сестер.

Люди, які страждали у той пекельний день, і ті, що загинули, — всі пережили потрясіння і неймовірний біль. Не можливо уявити, наскільки було важко розібратися у ситуації того дня: палали хати, від дикого болю кричали люди в охоплених вогнем домівках; просили допомоги школярики, що живцем горіли в шкільному сараї. Всі просили допомоги. Діти кликали: «Мамо! Рятуйте мене, допоможіть…». Кожен кликав свою маму, а мама теж горіла і просила допомоги у Всевишнього.

Шуцмани та ґестапівці не шкодували нікого: ні немовлят, які щойно побачили світ, ні калік, ні немічних. В один день село, яке будували століттями, безжально зруйнували нелюди. Це була кривава розправа над беззахисними жителями села на Рівненщині: 390 душ упокоїлось у братній могилі.

Морозом проймає тіло, коли читаєш свідчення Надії Семенюк та Ганни Чижевської. Із вогню та в пекло потрапила молода дівчина Надія Семенюк. Окрім страху, потрясіння під час цієї трагедії, вона ще зазнала і сталінських лагерів; судили її за статтею «За измену родине»: вона була зв’язковою ОУН-УПА.

Це не просто книга, а сповідь учасників тих подій, зокрема, народного артиста України Святослава Васильовича Максимчука — одного із тих, хто пережив ту трагедію та зумів зібрати архівні матеріали, свідчення очевидців. Завдяки його багаторічним старанням ця книга як історичний документ і побачила світ у видавництві «СПОЛОМ» 2020 року, упорядником якої став письменник, лавреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Роман Горак.

Не можна не звернути увагу на те, як структуровано розповідь у книзі. На сторінках книжки «Ремель. Трагедія на світанку» дуже чітко і цілісно поєднано розповіді очевидців, архівні матеріали про учасників тих подій; свідчення нелюдів-шуцманів, що брали участь у розправі над невинними людьми, та покази учасників ОУН-УПА.

У книзі розкрито етимологію назви села Ремель та його околиць. Це дуже цінний додаток до історії Ремля від Ірини Кравчук, вчительки історії.

Доповнено книгу спогадів матеріалами про життєвий і творчий шлях народного артиста Святослава Максимчука, а також нашого земляка Олександра Чижевського, заслуженого архітектора України. І хочеться сказати словами Олександра Чижевського: «Трагедія Ремля величезна сама собою і зовсім незначна у масштабі трагічної долі нашого українського народу, але вона вчить і вимагає: цього не повинно повторитись».

Особливої зворушливості надають цій книзі численні довоєнні фотографії односельчан та краєвидів села. Поезії Галини Гузь, Степана Бабія, Ольги Яворської, Маріанни Челецької створюють особливо емоційний вінок-реквієм полеглим.

Ця книга повинна бути в усіх школах та бібліотеках України, щоб діти та їхні батьки глибше збагнули та усвідомили ціну нашої Самостійності. Пам’ятаймо цю трагічну дату: 17 березня 1943 року.

Анна Кащук, с. Ремель