День гуляє, три слабий, а на п’ятий – вихідний...

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пропонує зробити 8 березня, а також 1, 2 та 9 травня робочими днями. Зменшення кількості вихідних за рахунок радянських свят, на думку історика, прийнятне у ситуації, в якій опинилася Україна. “Законопроект наразі у стадії формування. Подивимося на реакцію людей”, - каже пан В’ятрович.

Одні українці ідею підтримують і вважають, що прощатися з радянським минулим треба було ще 25 років тому. Інші закликають й релігійні свята скасувати, мовляв, країна у нас світська, справжніх віруючих — не так уже й багато, тож можуть взяти у ці дні відпустку за свій рахунок.

Є й такі, що виступають проти ліквідації травневих свят. Одні — через те, що не матимуть коли посадити бульбу. Інші називають нововведення “псевдореформою”, “імітацією бурхливої діяльності”, яке дасть привід прокремлівським ЗМІ говорити, що українці “плюють на подвиг дідів”. Хоча Володимир В’ятрович не закликає скасувати свято, а лише пропонує день, на який воно припадає, зробити робочим.

Серед тих, хто підтримує ідею виходу на роботу 8 березня і 1, 2 та 9 травня, є чимало таких, які вважають, що така бідна країна, як Україна, не може дозволити собі стільки святкувати. Водночас їхні опоненти переконані: навіть якщо зробити робочий тиждень шестиденним і змусити людей працювати по 12 годин, по-багатому не заживемо.

Українці не відпочивають більше за європейців. Позапланових вихідних у нас — 10. Як у Люксембурзі, Норвегії, Бельгії, Естонії, Угорщині чи Голландії. У поляків і французів 11 святкових днів у році. В ісландців, іспанців, чехів, італійців і словенців - 12, в австрійців — 13, у словаків — 15. Правда, у більшості з цих країн, якщо свято припадає на вихідний, на понеділок його не переносять. Відпочивають європейці зі збереженням заробітної плати. Коли француз на День взяття Бастилії милується святковим салютом, на його банківську картку переказують ту суму, яку він заробляє за день. Це при тому, що мінімальна оплачувана відпустка в Україні — 24 дні. У Франції — 35. Але французи можуть дозволити собі байдикувати. Населення Франції — понад 66 млн., з них працездатного віку - 30 млн., не працює 3,09 млн. ВВП на душу населення — понад 36 тис. євро (приблизно 1 млн. 40 тис. гривень). Середня заробітна плата — 2,6 тис. євро на місяць (у перерахунку на гривні - понад 75 тис.).

В Україні населення — 42,7 млн. Працездатного віку — 23 млн., з них 2 мільйони — безробітні (за підрахунками Міжнародної організації праці). ВВП на душу населення — 1,76 тис. євро (трохи більше 50 тис. гривень). Це — у 20 разів менше, ніж у Франції. Середня заробітна плата — 4,9 тис. гривень (170 євро). Француз заробляє у 15 разів більше.

“Україна цілком вписується у європейську модель. Нереальної кількості вихідних у нас немає. Відпустки не довші. Тривалість робочого дня не менша. Гірше не працюємо, але при цьому рівень життя — не порівняти з тим, який є у країнах ЄС чи США. Головна причина — низька продуктивність праці, - переконаний експерт з аналізу економічної та соціальної політики, якості життя Українського інституту публічної політики Максим Борода. - Українці працюють на застарілому обладнанні. Процес роботи — енергозатратний, трудомісткий, вимагає залучення великої кількості працівників. У той час як у розвинутих країнах роботу виконує менша кількість людей за менший проміжок часу. Система управління персоналом, організація праці у світі постійно вдосконалюються. В Україні все залишається таким, як було 50 років тому. Керівники не знають, як мотивувати працівників. Люди приходять на роботу з єдиною метою — заробити гроші. Ніхто їм не пояснює, наскільки цінною є їхня праця для суспільства”.

Продуктивність праці в Україні — у 6,5 раза нижча, ніж у США, та у 4 рази нижча, ніж в європейських країнах. Експерти зазначають: один із факторів росту продуктивності — технологічні інновації, інвестиції у технології та їх ефективне використання.

Інноваційний складник нашої економіки — менше 4% (для порівняння, у Китаї — близько 30%, у Сінгапурі — 50%). У сучасному світі країна, яка ігнорує потребу створювати та розвивати високі технології, приречена на злидні. Це те саме, що взяти гектар поля і сподіватися обробити його лопатою та сапкою. Але власники підприємств не хочуть інвестувати в інновації, - бо наддешева робоча сила дає можливість отримувати прибуток і залишатися конкурентоспроможним лише за рахунок цього чинника.

Опитування, яке проводив американський інститут Геллапа, засвідчив: з 10 українців лише один задоволений своєю роботою. Кожен четвертий її ненавидить. Це при тому, що у деяких областях на одне робоче місце претендують 13 осіб. Не дивно, що після затяжних вихідних нам так важко налаштуватися на робочий ритм...

“Не важливо, любите свою роботу чи сприймаєте її як каторгу, - після вихідних мозок буде працювати за інерцією, тобто далі відпочивати. Ефективність наближатиметься до нуля, - каже психолог, експерт з управління персоналом Наталія Гаріна. - Період адаптації триватиме 1-2 дні. Тому раджу у цей час зайнятися вирішенням нескладних рутинних завдань. Працедавці не повинні плекати надії - підлеглі швидко не мобілізуються. Крик не допоможе. Все, чого доб’єтеся, людина зазнає подвійного стресу і буде працювати ще гірше. Мало хто здогадується, що відпустка і святкові дні для організму — стрес. Так само як весілля чи зміна місця проживання. Це не означає, що не треба відпочивати. Якщо батарейку не зарядити — сяде. Для цього і придумали відпустку. Її краще брати цілою, а якщо це неможливо — розділити на дві рівні частини”.

«Ціна» вихідного дня

Як численні державні вихідні, до яких додаються перенесені додаткові вихідні, «б’ють по кишенях» місцевих бюджетів.

Не встигли українці прийти до тями після традиційного травневого марафону вихідних , як рідний уряд порадував новинами — у червні, крім звичних суботи-неділі, буде ще три додаткові вихідні — 20, 27 і 28 червня. Завдячуємо двом святам — релігійній Трійці та світському Дню Конституції України.

Про те, що українці, особливо Західної України, забагато святкують (адже у нас, окрім офіційно встановлених, є ще й численні релігійні свята, під час яких продуктивність праці на робочому місці різко знижується), говорять давно. З 12 місяців у році лише у п’яти немає державних свят.

Найбільша проблема — це законодавчо прописана традиція так званих додаткових вихідних — коли державне свято припадає на суботу-неділю, то вихідний переноситься на перший же робочий. Такі подовжені вихідні, особливо влітку, тішать громадян, однак для економіки є стресовими.

Найкращим способом перевірити, чого ж коштують місцевій економіці вихідні — вдатися до цифр. Чому саме місцевій? Тому що основним податком, який становить більше 90 відсотків надходжень до загальних фондів місцевих бюджетів, є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Розмір ПДФО прямо пропорційно залежить від розміру нарахованої зарплатні. А розмір нарахованої зарплатні залежить від кількості робочих днів. Принаймні в тих структурах, що офіційно ведуть бухгалтерію і, відповідно, сплачують податки.

Щоб розуміти, чому недобір коштів до місцевого бюджету через вихідні шкодить громаді, варто подивитися, а що ж фінансується з цих коштів. Загальний фонд бюджету — це основне джерело фінансування зарплат бюджетників, поточних витрат освіти, медицини, соціального захисту, комунального та житлового господарства. Наприклад, гроші на оплату вуличного освітлення міст йдуть із загального фонду, або на прибирання вулиць, які не належать до прибудинкової території.

Згідно з даними департаменту фінансової політики Львівської ОДА, у березні 2016 року до обласного бюджету надійшло 71,96 мільйона гривень податку на доходи фізоосіб, у квітні — 76,17 млн. гривень. І у березні, і у квітні була однакова кількість робочих днів — 21. Прості розрахунки показують, що в середньому у березні до обласного бюджету за один день надходило 3,426 млн. гривень, у квітні — 3,63 млн. гривень.

Загалом до бюджетів усіх міст і районів Львівської області в середньому за день у березні надходило 17,13 млн. гривень, у квітні — 18,14 млн. гривень. Якщо порахувати середню цифру за два місяці, то «ціна» одного робочого дня у Львівській області для бюджету — 17,6 мільйона гривень.

Два наступні місяці цього року — травень та червень — нараховують уже 19 робочих днів. А це означає, що до місцевих бюджетів у Львівській області не надійде у середньому 70 мільйонів гривень.

На Програму розвитку дорожньої інфраструктури і фінансування робіт, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням автомобільних доріг у Львівській області на цілий рік виділено 282,5 мільйона гривень. Чотири вихідні дні — це одна четверта суми, виділеної на ремонт доріг з обласного бюджету!

Якщо до тих днів додати ще п’ять вихідних, які були з початку року, з яких три дні — це державні вихідні (Новий рік, Різдво та 8 березня), а два — додаткові, то економіка лише Львівської області недорахується понад 150 мільйонів гривень. Скільки ж недорахуються громадяни, яким за вихідні не платять?

Звісно, така методика дає можливість порахувати лише офіційні цифри «білих» зарплат. А якщо згадати про кількість невиробленої продукції чи невиготовлених товарів, які, відповідно, не продадуть, не отримають прибуток, не заплатять податки?

Є й інший бік медалі. Наприклад, місто Львів, яке протягом останніх років зміцнює свої позиції у туристичній сфері. Здавалося б, такі подовжені вихідні якраз підходять для відвідин міста Лева. Туристи, звісно, привозять гроші. Готелі, заклади харчування, екскурсії, транспорт — це невичерпний перелік сфер, де залишають кошти гості міста.

Однак, за словами керівника Центру туристичної інформації Олени Голишевої, подовжені вихідні не є основною причиною зростання кількості міста туристів. Точкою притягання, швидше, є місцеві атракції, які збігаються з вихідними.

Цифри показують, що піковими місяцями за три останні роки є травень та серпень (на ці місяці припадають святкування Дня міста та Дня Незалежності). Те, що туристи з України до Львова їдуть саме на День міста, який традиційно святкується у суботу-неділю другого тижня травня, підтверджує і цьогорічна статистика.

Найбільша кількість туристів із України, які звернулися до Центру туристичної інформації на площі Ринок, випала саме на 7 травня, суботу, — перший день святкування. Третій день — 9 травня — показує різкий спад.

Вирішення питання «скасувати — не скасувати» буде залежати від політичних мотивів, а не від економічних. Хоча, якби уже цього року 8 березня, 1, 2 та 9 травня були би звичайними робочими днями, то до місцевих бюджетів Львівщини додатково надійшло би у середньому 53 мільйони гривень.

Галина Гречин