У зоні АТО Москалеві було легше, ніж на курортному Закарпатті...

Один із найбільш успішних і харизматичних вітчизняних політиків - 64-річний Геннадій Москаль, схоже, втомився бути “одним воїном у полі”, а тому подав у відставку з посади голови Закарпатської облдержадміністрації. Президент його заяву не підписав, однак Москаль все одно не хоче працювати у “Білому домі” Ужгорода. До 15 листопада попросився у відпустку. Очевидно, не тільки для того, щоб відпочити, а й осмислити три останні місяці роботи в одному з найпроблемніших регіонів.

На дзвінки журналістів, які цікавляться причиною такого несподіваного кроку, керівник виконавчої влади Закарпаття, як і його прес-служба, не відповідають. А це дає поживу для різних чуток. Одна з версій того, що Москаль вирішив “гримнути дверима”, - відсутність підтримки з центру, відвертий саботаж дій губернатора у боротьбі з корупцією, для чого, власне, його сюди командирували у пожежному порядку з фронтової Луганщини у середи­ні липня. Саме тоді, коли виник контрабандно-збройний конфлікт у Мукачевому. Нині Москаль каже, що у зоні АТО йому працювалося значно легше, ніж у курортній зоні на межі з Євросоюзом...

За деякими даними, останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння “головного москаля України”, став конф­лікт з народним депутатом від “Блоку Петра Порошенка” Валерієм Пацканом, який був керівником обласного штабу БПП на місцевих виборах. Ці перегони виграла партія “Єдиний Центр” опозиційного до Порошенка нардепа Віктора Балоги (19 мандатів). У БПП — друге місце і 15 депутатів в обл­раді. Москаль вимагав звільнити Пацкана (креатура Віталія Кличка), з яким не знаходив спільної мови. Той же розводить руками, каже, що з Москалем не сварився, його намір піти назвав емоційним. І запропонував зустрітися, випити разом чаю - і далі працювати...

Те, що між цими політиками “іскрило”, підтверджує гостра реакція голови ОДА на результати виборів, натяки на погану організаційну роботу провладної команди в області. “Я не був членом жодного штабу, - заявляв Геннадій Москаль, - не відповідав за вибори мера, став тільки першим номером у списку «Солідарності» в обласну раду. Крім того, обласна держадміністрація не є суб’єктом виборчого процесу. І коли після оприлюднення перших результатів ті, що програли, заговорили про масовий підкуп, то в мене один висновок — або кандидати нездалі, або штаби погано спрацювали.

Ми зі самого початку говорили, що головна загроза виборів на Закарпатті — це масовий підкуп. Організували потужну соціальну рекламу, багаторазово проводили спеціальні наради з силовиками, я особисто об’їздив усю область і персонально просив виборців: «Майте людську гідність — не продавайтеся!». Але якщо люди роками навчені доморощеними політиками брати гроші за свій голос, то цьому не зарадить жоден губернатор. Тому що я не можу стояти біля кожної хати й чекати, коли туди принесуть гроші за підкуп. Те, що люди масово продаються (у тому числі студентство — “надія нації”), викликає огиду. Особливо після того, що бачив на Донбасі. Однак зробити крайнім у цьому мене — не вийде. Якщо кандидати у владу і їхні штаби, вибачте, прос**ли цю ганьбу, то не шукайте вин­них на стороні, а оцініть критичним оком власну роботу. І зробіть висновки”.

Закарпатську ОДА, як Луганську, Геннадій Москаль очолював двічі. Недавно збіг термін перебування його як чиновника на державній службі, проте президент продовжив ці повноваження. Експерти кажуть, що Москаль повернеться працювати на Закарпаття лише в тому випадку, якщо отримає від Петра Порошенка повну свободу дій.

Коментар для «ВЗ»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, письменник, лауреат Шевченківської премії,

житель Мукачевого

Ми добре знаємо, що губернаторів призначають і звільняють не згідно з їхніми заявами. Губернатор не є самостійною фігурою у державі, де навіть президент не цілком самостійний. Зчинена штучно передвиборна буча про “контрабандне” Закарпаття швидко розвіялася. Вибори все поставили на місце. Москаль, хоч і генерал, у цій війні не виграв. Бо на Закарпатті немає війни. Це наймирніша і, можливо, наймудріша Україна в Україні. Закарпатці вибрали консервативну стабільність і вічні свої цінності, які найкраще розуміють і підтримують “свої” Балоги. Прийняли не стільки їхню владу, як правила гри, розсудливість і практичний патріотизм. Бо влада на Закарпатті за тисячолітню історію ніколи не була “своєю”. Була чужорідною, прийшлою, тимчасовою. Типовий закарпатець (і я теж) - поза владою, над владою. Як керувати цими людьми? Москаль пробував аж двічі…

Фото з архіву “ВЗ”