Коли протягуєш руку до паски, то чується бабин голос: «Гріх, я тобі кажу!»

За два дні до Паски сильно хотілося паски.

Навіть не так самої паски, як білої цукрової глазурі на ній.

Але за пасками суворо чатувала баба.

На Паску будемо паску їсти — казала баба! Раньше їсти — гріх. Баба до гріха не допускала.

Я про це знав, але на саму Паску паски вже не хотілося.

В цьому велика екзистенційна драма людини: паски хочеться в пʼятницю, а не в неділю!

Нині баби вже давно немає, і паску можна їсти, коли хочеш… Хоч і в пʼятницю!

Але коли протягуєш руку до паски, то десь із неба, згори, чи то ввижається, чи то й справді чується бабин голос: «Гріх, я тобі кажу!»…

Джерело