Дещицю проводжали під хіт про Путіна...

Перший кадровий іспит на «притирання» з Верховною Радою президент Порошенко склав на п’ятірку. Три подані ним кандидатури на посади з президентської квоти, і всі три — прохідні. Жодному зі ставлеників Порошенка депутати не сказали: «Давай, до побачення!». На крісло генпрокурора парламент благословив Віталія Ярему, керманичем МЗС затвердив Павла Клімкіна, а у крісло голови Нацбанку підсадив Валерію Гонтарєву.

На «КАДРИль» під парламентським куполом президент власною персоною приїхав подивитися. Вочевидь, вирішив, що так — надійніше: високо, мовляв, сиджу, далеко гляджу — усе бачу, хто як за мою «волю» голосує. Сеанс президентського гіпнозу вже з першого голосування подіяв. Призначення генпрокурором тепер вже колишнього першого віце-прем’єра Віталія Яреми підтримали... 329 нардепів. Комуністи традиційно «відморозилися», як і більшість «регіоналів». Хоча кілька голосів від «Регіонів» Яремі все ж таки «накапало». Принаймні на всеукраїнський рекорд вистачило: такої кількості голосів під парламентським куполом ще жоден з генпрокурорів за всю історію Незалежної України не збирав.

«Я розглядав різні кандидатури. Був суддя, адвокат... Прийняв рішення зупинитися на правоохоронцеві. Відсутність у трудовій книжці запису «працівник прокуратури» є радше перевагою, ніж недоліком», — прокоментував свій вибір Петро Порошенко. Нагадавши, що крім «безпрокурорського достоїнства», великий «плюс» Яреми у тому, що він «пройшов через чистилище Майдану».

Ось тільки щодо першої «заслуги» нового генпрокурора знавці правоохоронної кухні не зовсім з президентом погоджуються. Те, що Ярема ніколи прокурорських погонів не носив, лише з одного боку — «плюс» (на старих схемах не зав’язаний і круговою порукою не пов’язаний). А з іншого — «мінус»: у «прокурорських» і «міліцейських» — здавна взаємна нелюбов. Тут і конкуренція замішана, і той факт, що навіть найменшими «зальотними» справами хлопців у міліцейських погонах саме прокуратура займається. З такими «розкладами» новоспеченому генпрокурору не позаздриш.

«Переселивши» Ярему, депутати за проводи співочого керманича МЗС Андрія Дещиці взялися. Сам дипломат, який прославився виконанням соло про Путіна — ху...ла, був присутній у сесійній залі. 319 «за» на парламентському табло — і з «в.о» Андрій Дещиця став «ексом». Звільнили соліста-дипломата одразу під два хори. Ні, не Верьовки. «Свобода» хором не проголосувала за відставку Дещиці (мотивуючи це тим, що його звільнення саме зараз виглядає як фінт на догоду Росії). А у залі на його честь група депутатів хором наспівала: «Путін — ху... ло! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла».

За кандидатуру Павла Клімкіна як нового очільника МЗС проголосували 335 депутатів. Тож поліглоту з дипломом фізика-математика доведеться попрощатися з Берліном, де він з червня 2012 року очолював українське посольство у Німеччині. «Батьком» Клімкіна як дипломата вважають екс-міністра закордонних справ і колишнього посла України в Росії Костянтина Грищенка. Це він, мовляв, шукаючи спеціалістів для експертизи щодо ядерного роззброєння, запримітив молодого ученого в Інституті електрозварювання імені Патона. Через рік, у 93-му, науковець Клімкін вже працював аташе, а пізніше — третім і другим секретарем Департаменту військового контролю та роззброєння МЗС. У міністерстві він і Огризка пережив, і Порошенка, і Грищенка. А тепер і до головного крісла «доріс». Подивимося, чи не перехвалили Клімкіна ті, хто запевняв в його чіткій проукраїнській позиції.

Завершивши з «чоловічою» частиною «КАДРИлі» («на закуску» залишили відставку головного банкіра Степана Кубіва), депутати за «жіночу» взялися. Впоралися швидко, оскільки претендент у спідниці лише одна була — Валерія Гонтарєва. Її призначення у крісло голови Нацбанку підтримали рекордною за день кількістю голосів — 349 «за». Побачивши результат, Гонтарєва без зайвої скромності взялася сама себе нахвалювати. Щоправда, і про комплімент Порошенкові не забула. «Це щось неймовірне! — заявила новопризначена очільниця НБУ. — Це ви підтримали президента, бо мене ніхто з вас особливо не знає. Це для мене особлива відповідальність. Це сигнал для інвесторів. 15 років я розбудовувала іноземні банки на території України. 20 років присвятила розбудові фінансового ринку і ринку капіталів України».

Гонтарєву і банкіри не всі знають. Зате Петро Порошенко — в курсі. Їхні з Гонтарєвою ділові стосунки зав’язалися на тісній співпраці групи «Інвестиційний Капітал Україна» (2007-го Гонтарєва очолила раду директорів «ІКУ») з порошенківською Roshen.

Коментар для «ВЗ»

Денис БОГУШ, політтехнолог

Думаю, президентові треба якнайшвидше провести зміни у Міноборони і РНБОУ. Це те, що зараз особливо необхідно: обновити, посилити спеціалістами, які могли б допомогти з вирішенням проблеми сходу.

Видно, що Порошенко дуже обережний у кадровій політиці, витримує паузу. По-перше, йому треба увійти в курс справи. А по-друге, у нинішній ситуації важливо з одного боку вести переговори з Росією щодо врегулювання проблеми, з іншого — дуже жорстко проводити антитерористичну операцію. 15-20 тисяч озброєних бойовиків розгулюють на Донбасі, причаїлося повно диверсантів, і чим це закінчиться, ніхто не знає. Агенти ФСБ — в усіх державних органах: починаючи від Мін­оборони, МЗС, МВС і до регіональних адміністрацій. Так що перед прийняттям кадрових рішень є над чим думати.

Якщо говорити про останні призначення, то Віталій Ярема у кріслі генпрокурора — по-моєму, нормальний вибір. Хоча до самої прокурорської системи залишається багато питань, настільки вона корумпована. Щодо Павла Клімкіна, то ще за минулого президента він показав себе блискучим переговорником. Думаю, Порошенко оцінив цей його «плюс». У нинішній ситуації МЗС є одним з ключових інструментів для врегулювання конфлікту з Росією і позиціонування України на міжнародній арені.

Призначення Валерії Гонтарєвої мені складно коментувати. Думаю, вибір президента був пов’язаний з тим, що він краще знає цю людину, ніж Кубіва, і більше їй довіряє. Оскільки великою проблемою залишаються економічні питання, стримування гривні, відсутність золотовалютних резервів, Порошенко зробив ставку на перевірену людину.