Комунікація влади і суспільства має лише дві крайнощі: «колискові пісні», або відверта демотивація
Військово-політичне керівництво має демонструвати впевненість у тому, що має чіткий план як досягти перемоги
Зранку натрапив на інтерв’ю представника ГУР Скибіцького і був в ах*ї (вибачте на слові). Не те, щоб я був шанувальником «теплих ванн» чи «травневих шашликів», але відповідальні посадові особи таких установ, мали би бути більш відповідальними.
«Рано чи пізно росіяни захоплять Часів Яр», «росію навряд чи вдасться перемогти на полі бою, такі війни можуть закінчитися лише договорами» — ось декілька тез цього інтервʼю.
Як для приватного військового експерта, подібні умовиводи, були б напевно прийнятними, але не для посадової особи такого рангу. Чомусь комунікація нашої влади і суспільства має лише дві крайнощі: «колискові пісні» або відверта демотивація.
Хочу зауважити, що я володію інформацією про реальний стан справ на фронті та не плекаю надію на швидкий та само собою зрозумілий розпад росії, але не вважаю нашу боротьбу приреченою. Так, ми пролили багато крові й напевне проллємо ще немало, але можемо і маємо перемогти. І військово-політичне керівництво має демонструвати впевненість в тому, що має чіткий план як досягти цієї перемоги. І звісно робити необхідні кроки для її досягнення. А те, що я чую зараз, це лютий п*здец…
