«У Януковича на лівому плечі сидить чортик, а на правому – дурник...»

м. Київ

Майдан Незалежності називають “Людським майданом”. Ми з дівчиною приїхали у Київ зранку

26 листопада. Влаштувалися одразу на квартирі за десять хвилин від вокзалу, з якою допомогла нам Фундація регіональних ініціатив — громадська організація, яка займається молодіжними проектами. Житло — тільки на один день, досить некомфортне, зате — безкоштовне, його так і називають “фрі-хата на вокзалі”.

Близько 12-ї дня вже були на Майдані. Там потішило чудово організоване самоврядування, всі пожертви ідуть виключно від самих мітингувальників. Це і чай-кава в невеличких наметах, і металеві бочки з дровами, біля яких можна погріти руки, і тепла випічка… До нас одразу підійшли організатори і запитали, чим можуть допомогти, чи не голодні ми, чи маємо житло. Тут же ми зареєструвалися на поселення — це списки, які запов­нюють усі, хто потребує житла у ці дні в столиці. Потім приходять кияни-волонтери, які готові безкоштовно надати своє житло для приїжджих на Майдан.

Спочатку на головній площі столиці нам навіть і двох сотень людей нарахувати не вдалося, але мітингувальники прибували й прибували хвилями. Незважаю­чи на те, що у старших — робота, у молодших — навчання. Столична молодь має ще мороку у своїх вузах — студенти КНУ ім. Т. Шевченка, наприклад, відкрито заявляють, що їм погрожують виключенням. У цьому плані у львів’ян ситуація краща, адже наших активістів, навпаки, закликають їхати у Київ і підтримують і однолітки, і викладачі.

Зі Львова ми планували їхати організовано автобусами. Але багато хто не витримав зволікання і поїхав сам. Енергійна та бадьора молодь якраз і формує ядро майдану Незалежності. Над цією площею не майорять партійні прапори, що, на думку мітингувальників, є виявом об’єднання. “Зараз не найкращий момент для політиків підвищувати свої рейтинги і спекулювати темою підписання Угоди про євроасоціацію, — розповіла журналісту “ВЗ” координатор громадського руху “Чесно” Ганна Товстуха. — Є два прапори, з якими буде чесно обстоювати сьогодні права України, — державний і прапор ЄС”.

26 листопада на Майдані нарешті вибороли можливість розкрити один великий намет: близько другої години дня якраз почали спорудження. Комунальники тим часом монтують “новорічну йолку”… “Це треба було бачити! У перший день Майдану вони в дощ навозили сюди цю арматуру і шматок за шматком віддирали площу на Майдані, — розповідає журналісту “ВЗ” координатор Євромайдану журналіст Єгор Соболєв. — Тут зараз ледь не третину території оточено — так активно до свят готуються. Але це нічого, ми цілком готові підписати угоду поруч із прикрашеною ялинкою. Люди подорослішали, вони вже не хочуть, як під час Помаранчевої революції, дочекатись якогось конкретного дня. Усі чудово усвідомлюють, що Україну чекає довгий шлях, і люди до цього готові”.

Окрім пана Єгора, куратором Євромайдану є ще журналіст Мустафа Наєм. Серед його ініціатив — єднання громадського та політичного майданів “живим ланцюжком”, так звані “європобачення”, на яких мітингувальникам надаватиметься свіжа інформація, анонсуватимуться найближчі заходи, а також пошиття українсько-європейського прапора, який має полетіти у Вільнюс.

Інший осередок страйкарів — на Європейській площі. Там багато наметів, розкішна сцена, їжі навіть із надлишком. На кожному наметі напис: “Приймальня народного депутата”. До вечора тут зібралося набагато більше людей, ніж на майдані Незалежності, причому загальний контингент — старшого віку. “Намагаюся бути і на Європейській площі, і на майдані Незалежності — там, де в певний момент найгарячіше, — розповідає журналісту “ВЗ” учасник мітингу пан Андрій. — Європейська площа сама собою більш провокаційна, адже не ізольована від руху транспорту, через це виникають інциденти. Щодо дій опозиції — без їхньої допомоги теперішню владу нам не здолати”. Вже 27 листопада майдан на Європейській площі згорнули, основні події сконцентрувалися на майдані Незалежності.

Я просто на вулиці зустрів Святослава Вакарчука, Руслану та багатьох інших знакових особистостей, які без гонору спілкуються з простим народом, є з ним одним цілим. Навіть о шостій годині ранку на майдані Незалежності є люди. Настрій бадьорий, хоча трохи невпевнений — як то воно буде із нашими євромріями? На сцені, що на Майдані, головні політичні лідери вже не виступали, переважно там відбувалися концерти популярних гуртів та виступи “ораторів з народу”. Запам’яталися нам слова одного поета: “Кажуть, у кожної людини на правому плечі сидить ангел, а на лівому — чортик. А у Януковича на лівому плечі сидить чортик, а на правому — дурник...”.