Довели до самоспалення

Любомира Підковича, який підпалив себе біля Червоноградської міської ради, перевезли до опікового відділення 8-ої клінічної лікарні м. Львова. За словами завідувача відділення Василя Савчина, чоловік отримав важкі опіки 9% тіла. Найбільше постраждали голова та руки. Через великі набряки потерпілий досі не може розімкнути повік.

Нагадаємо, 15 жовтня близько 9-ої ранку житель Червонограда облився займистою рідиною з двох балончиків та підпалив себе. Мав при собі плакати із написами “Ні свавіллю “Свободи!” та “Дякую” Вам, пані Вовків!” Перехожі кинулися йому на допомогу, працівники мерії викликали “швидку”. Медики оцінили стан потерпілого як середньої важкості та відправили на лікування до Львова.

За інформацією ЗМІ, пан Любомир якийсь час працював помічником народного депутата Червоноградської міської ради від ВО “Свобода” Ірини Вовків, і та буцімто пообіцяла йому посаду директора в одній зі шкіл, але своєї обіцянки не виконала. «Цей чоловік був помічником депутата Червоноградської міської ради, однак він не є членом ВО «Свобода», — зазначив в офіційному коментарі голова Червоноградської міської організації ВО “Свобода” Тарас Стародуб, який поширила прес-служба партії. — Мені відомо, що раніше він звертався до депутата міської ради від ВО «Свобода», яка працює вчителькою місцевої музичної школи, щоб його призначили директором однієї зі шкіл. Він не розумів пояснень, що депутат не має повноважень призначати на такі посади. Очевидно, сприйняв це як особисту образу». За словами керівника міського осередку «Свободи», очевидно, у цього чоловіка були якісь негаразди, але він не там шукає винних у скрутній ситуації.

Телефон пані Ірини не відповідає. Тому за поясненнями звернулися до її чоловіка, пана Олега, який також є депутатом міської ради. “Так, Любомир Підкович працював помічником Ірини Вовків протягом одного року. Але вона вже два роки з ним не спілкується, — стверджує чоловік. — Максимум, зустрівши на вулиці, може “Добрий день” сказати. То як розуміти — що він два роки таїв на неї образу?! І за що?! Не у її компетенції директорів шкіл на посади призначати. А щоб людину до такого стану довести, її треба добряче пресувати, і не один тиждень”.

“Справу розслідують львівські правоохоронці. Випадок справді кричущий. Шукали, чи не надходили до нас якісь скарги від пана Любомира. Жодної, — коментує міський голова Червонограда Ігор Чудійович. — З 1992-го по 1994 рік працював директором школи в Ільковичах. З 1994-го по 2000 р. — вчителем хімії у Червоноградській школі. З 2000-го по 2003 р. перебував у відпустці з догляду за дитиною. Потім не знаю чим займався. Може, на заробітки їздив. Якийсь час працював на фірмі з виробництва меблів... Врятували його водій одного з комунальних підприємств, який у цей час проходив поруч, і ще один чоловік (його ім’я невідоме, бо пішов ще до приїзду “швидкої” і правоохоронців). Водій зняв зі себе куртку і накинув її на погорільця. Вогонь вдалося загасити, але обличчя у чоловіка сильно постраждало. Коли приїхала “швидка”, не міг слова вимовити. Кажуть, мав якийсь конфлікт з депутатом, з яким працював. Я того не знаю, бо не був з ним знайомий. Якщо й мав якийсь конфлікт, хіба не можна було його вирішити цивілізованим шляхом? Зреш­тою, можна було звернутися до правоохоронних органів”...

Дружина Любомира Підковича — пані Ольга — ні на крок не відходить від чоловіка. Лікарі вкололи йому знеболювальне і заспокійливе. Більшість часу той спить.

“Казав щось вам про той випадок? Пробував виправдатися, якось пояснити свій вчинок?” — питаю пані Ольгу. “Ні, я цю тему оминаю. А що вже говорити? Що сталось, те сталось. Казали, він так зробив, щоб посаду собі вибити. Дехто взагалі висував версію, що це я на те місце претендувала. Чоловікові — 50 років, мені теж скоро 50 буде. Воно нам треба? Я роботу маю. Працюю вчителькою... Ще говорили, що то, може, я його до такого кроку підштовхнула. Ми — 22 роки разом. Виховали двох синів. Знайомі мені на роботу подзвонили, сказали, що Любомир таке вчинив. Відразу поїхала до нього у лікарню. Потім — до Львова. Тим, хто його до такого довів, скажу так: “Бог вам суддя!”.

На запитання, хто саме, пані Ольга не відповіла: “Хто довів, той знає”. “Помічали зміни у поведінці чоловіка? Можливо, останнім часом ходив сумним, схвильованим?” — питаю. “Ні, нічого такого. Якби запідозрила, що надумав таке вчинити, зупинила би його”.

“Пацієнт пробуде у лікарні 1,5-2 місяці, — каже завідувач опікового відділення Василь Савчин. — На нього чекають кілька складних операцій. Коли зійде набряк, офтальмологи зможуть оцінити стан його зору. За останні півтора місяці це вже третій випадок у нашій практиці, коли людина вирішила звести порахунки з життям, підпаливши себе”.