А «свої» поняті – завжди під рукою

Минув місяць з того часу, як у Личаківському районному суді міста Львова розпочався перший в Україні судовий процес за участю суду присяжних. Долю 26-річного громадянина Марокко Шакіба Отмана, якого звинувачують у вбивстві 67-річного керівника травматологічного відділення 8-ї клінічної лікарні Леона Фрайфельда, окрім двох професійних суддів, вирішують п’ять присяжних — три основні, два запасні. Під час судових засідань цим жінкам (жеребкування обрало в перші українські присяжні лише представниць чарівної статі) довелося почути чимало шокуючих показів, що стосувалися не лише вбивства, а й методів роботи міліції. На одному з останніх засідань адвокат марокканця Ярослав Гандзюлевич заявив, що квартиру однієї з понятих у цій справі прибрала до рук... дружина офіцера Личаківського райвідділу міліції.

У сонячній Касабланці

Адвокат Шакіба Отмана Ярослав Гандзюлевич у перервах між судовими засіданнями знайшов час побувати на батьківщині свого підзахисного, в місті Касабланці, де познайомився з рідними Шакіба та зустрівся з тамтешніми адвокатами. “Марокканських колег здивували деякі нюанси розслідування кримінальної справи, — розповів “ВЗ” Ярослав Гандзюлевич. — Вони, скажімо, не розуміли, чому правоохоронці відмовилися від проведення моніторингу мобільних телефонів Леона Фрайфельда та Шакіба Отмана. На такій слідчій дії я наполягав. Мій підзахисний стверджує, що 19 жовтня минулого року він вийшов із бару “Шоколад” о 5 год. 40 хвилин ранку та одразу зателефонував одному зі своїх друзів. Напад на Леона Фрайфельда, за версією слідства, стався о 5 год. 42 хвилини у місці, до якого Шакібу від бару можна було дістатися лише за 15-20 хвилин. Слідство, на мою думку, мало провести моніторинг дзвінків з мобільного Шакіба й таким чином спростувати або ж підтвердити його свідчення”.

«Свої» поняті

Окрім камер спостереження, які зафіксували неподалік місця злочину фігуру (обличчя приховував капюшон куртки), схожу на Шакіба Отмана, та показів членів одної родини, які, за їхніми свідченнями, на власні очі бачили бійку між марокканцем та лікарем, слідство надало суду й інші докази вини обвинуваченого, зокрема, заплямований кров’ю убитого одяг Шакіба Отмана. Та коли ці речові докази демонстрували в судовій залі, марокканець заявив, що до суду принесли не його джинси. На що звинувачення вказало, що одяг у день вбивства був вилучений у марокканця та оглянутий, як цього вимагає закон, у присутності понятих. Останні підтвердили це своїми підписами під відповідними протоколами.

Та щодо неупередженості понятих, якими, за вимогами законодавства, мають бути випадкові люди “з вулиці”, під час цього судового процесу виникало чимало болючих для правоохоронців питань. Одна з понятих, яка підписалася під протоколом огляду місця злочину, під час допиту в суді заперечила, що підписувала такий документ. Свідок розповіла, що працює сторожем у бюро судмед­експертиз, неподалік якого вчинили вбивство. Того ранку, розповідала жінка, міліціонери справді просили її підписати протокол огляду місця злочину. Жінка відмовилися це робити, посилаючись на те, що нічого не бачила. Тоді один із міліціо­нерів запропонував жінці підписати під тим, що вона “нічого не бачила”. Жінка розписалася...

Почувши ці свідчення, головуючий на процесі суддя Назарій Нор попросив свідка ознайомитися з протоколом огляду місця події. Подивившись на цей документ, свідок заявила, що лише на його останній сторінці стоїть її підпис, який вона поставила не читаючи, а на решті аркушів хтось розписався за неї...

Прийнятий минулого року новий Кримінально-процесуальний кодекс України надав адвокатам права щодо розслідування обставин справи майже такі ж, які мають представники звинувачення. Користуючись цими правами, адвокат Шакіба Отмана вирішив особисто поспілкуватися з понятими, жінкою та чоловіком, які поставили свої підписи під чотирма документами. Зокрема, й такими важливими, як протоколи про огляд та вилучення речових доказів — одягу Шакіба Отмана.

За вказаним у протоколах місцем проживання на вулиці Котлярській, адвокат поняту не знайшов. Пані, яка проживала за вказаною адресою, спілкуючись з адвокатом через зачинені двері, розповіла, що орендує це приміщення й повідомила, за якою адресою можна знайти колишню власницю квартири.

Пані Лідію, яка поставила свій підпис під важливими протоколами, адвокат Гандзюлевич знайшов в одній із квартир будинку на вулиці Романчука, розташованого навпроти Личаківського райвідділу міліції. Під час спілкування з адвокатом пані Лідія розповіла, що колись лікувалася від алкогольної залежності. Після цього, казала ця жінка, вона уклала договір про пожиттєве утримання з... дружиною офіцера з Личаківського райвідділу міліції, який, за збігом обставин, розслідував справу про вбивство Леона Фрайфельда. За цим договором житлом пані Лідії на вулиці Котлярській стала розпоряджатися дружина правоохоронця, яка і здала цю квартиру якійсь родині. Пані Лідію опікунка переселила до якогось чоловіка, в будинок, що навпроти райвіділу міліції. З часом цей чоловік став її співмешканцем.

Щомісяця, розповіла пані Лідія, опікун надає їй на харчування 100 гривень. Та постійним “заробітком” для неї та співмешканця, зізналася жінка, стали... власні підписи. Ця парочка заради 50-100 гривень готова у будь-який час стати понятими та поставити свої підписи під будь-якими документами, які їм запропонують міліціонери з “рідного” райвідділу. Пані Лідія зізналася, що її співмешканець, разом з яким підписувала протокол про огляд одягу марокканця, — інвалід по зору. Чи вдалося йому з такими вадами як слід розглянути одяг і чи справді він його оглядав — велике питання.

Розповідь понятої адвокат Гандзюлевич оформив письмово та оголосив її у судовій залі. Після чого черговий раз виніс клопотання про відведення прокурора Богдан Дяківа, який, вважає адвокат, не реагував на порушення законодавства правоохоронцями.

Суд це клопотання відхилив. Представник державного звинувачення, прокурор Богдан Дяків, попросив суд зробити перерву в судовому засіданні, щоб дати йому змогу почати проти адвоката Гандзюлевича кримінальне провадження за статтею 182 ККУ — “незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди”.

Після цієї заяви Шакіб Отман уклав угоду про захист зі ще одним адвокатом — Ростиславом Каспрівим, адже Ярослава Гандзюлевича можуть спробувати усунути від участі у процесі.