Міська рада – за реприватизацію ЛАЗу

На сесії Львівської міської ради більшість депутатів (74 “за”) проголосували за звернення до керівництва України, Генпрокурора і Верховної Ради з проханням повернути Львівський автобусний завод у державну власність. Голосування провели після сенсаційної заяви голови ветеранської ради ЛАЗу, колишнього головного інженера заводу Романа Пака. Схвильованому ветерану дали можливість виступити з трибуни сесії, де він заявив, що власник (Ігор Чуркін) свідомо доводить завод до банкрутства...

«У 2008 році нам вісім місяців не виплачували зарплату, — розповів Роман Пак. — Занепокоєна ситуацією, частина працівників створила ветеранську раду ЛАЗу. Нам боліло, що підприємство у такому стані. Можливо, уже й не всі пам’ятають, але колись ЛАЗ — це було потужне підприємство, там працювало 11,5 тисячі чоловік, на рік випускали 14 тисяч автобусів і 27 тисяч гідрокоробок. Зараз все знищено, завод гідромеханічних передач і інструментальний завод ліквідували, тепер банкрутять автобусний завод. Тільки у 2009 році ми довідалися, що акт про приватизацію заводу нечинний. Приватизація підприємства відбулася 15 жовтня 2001 року, а 29 жовтня того ж року Деснянський районний суд скасував її, визнавши недійсною. Потім відбулися ще три інстанції судів — Господарський, Апеляційний і Вищий, які визнали приватизацію незаконною.

Прокуратура заявила, що викуп акцій, а їх було 70,41%, було здійснено за засоби, набуті шахрайським шляхом. Наприкінці 2009 року за нововиявленими обставинами було порушено кримінальну справу, за якою засудили чотирьох чоловік до позбавлення волі на п’ять років. Але ситуація із заводом залишилася незмінною. А тепер незаконний власник навмисне доводить його до банкрутства. Я звертаюся до вас від імені трудового колективу і 76 тисяч акціонерів заводу. З ЛАЗу вже вивозять обладнання на металобрухт. Правоохоронні органи “не помічають” наших звернень. Завод ще можна врятувати. Прошу вас створити якусь комісію, щоб ми могли разом ходити в прокуратуру, бо вони нас вже не слухають...”.

Такі слова справили неабиякий ефект на депутатів. Адже те, що раніше говорилося про ЛАЗ у кулуарах, з трибуни виглядало як сенсація. Останнім часом ситуація на ЛАЗі справді загострилася, і “Високий Замок” піднімав цю тему. Працівники почали скаржитися, що їх скорочують, не виплачують зарплату. Натомість керівництво заводу запевнило, що ситуація під контролем, єдине, що зараз відбувається, — оптимізація, аби скоротити витрати. Людей не скорочують, хіба що скоротили їм робочий день...

На сесії і секретар ради Василь Павлюк, і міський голова Андрій Садовий підтримали Романа Пака. “Ці факти вражають і лякають”, — заявив мер. “Ми не можемо допустити банкрутства заводу”, — заявив секретар ради. На загальній хвилі звернення підтримала депутатська більшість...

Оксана ГОРАК,

прес-секретар холдингу “ЛАЗ”

Заяви про свідоме банкрутство не мають жодних підстав. Тема реприватизації з’явилася ще у 2008 році. На підприємстві були різні перевірки. Ми надали в усі інстанції документи, які підтверджують, що акт приватизації дійсний. Це питання просто смішно піднімати, бо усі пункти, якими аргументують наші опоненти, спростовані або вже не діють. Казали: давайте реприватизуємо, бо не виконані інвестиційні зобов’язання. Але вони виконані і вже двадцять разів перевиконані. За інвестиційними зобов’язаннями Чуркін повинен був інвестувати в підприємство певну суму. Вона була інвестована і навіть більше. Відповідно до інвестиційних зобов’язань він не мав права змінювати профіль діяльності підприємства протягом п’яти років. Він і це виконав, а потім мав цілковиту волю робити там все, що завгодно, мало не пиріжки випікати. Але він цього не зробив, бо ніхто не збирається закривати завод. І власник, і директор постійно у роз’їздах, “вибивають” гроші, які нам винні, або в пошуках замовлень на європейських ринках. Дуже прикро чути від місцевої влади такі заяви. Наше підприємство, як і інші машинобудівні підприємства, не може не відчувати негативні тенденції в українській економіці. Замість того, щоб у такий важкий період підтримати ЛАЗ, депутати роблять популістичні заяви. Перед Євро-2012 мер Андрій Садовий просив Чуркіна якнайшвидше зробити автобуси, найшвидше їх віддати приймаючим містам, тому ми взяли чималі кредити. Але за продукцію коштів так і не повернули, і зараз підприємство змушене платити відсотки по цих кредитах зі своїх обігових коштів. Депутати жодного разу не поставили питання, щоби повернути кошти підприємству. Натомість найлегше вимагати, щоб його повернули у державну власність. А що підприємство робитиме у державній власності? Завод був у державній власності з 1990 по 2002 рік. Коли інвестори прийшли на підприємство, вони купили голі стіни, там була руїна. Звідти вивозили машинами сміття, металобрухт, очищували цехи. Звичайно, на заводі не все ідеально, але було зроблено великий шмат роботи. Наслідки 2008 року даються взнаки, бо коли виробництво зупиняється, дуже важко його відновити. Підприємство зараз робить все, щоб не втратити цей колектив, фахівців. Наприкінці березня ми очікуємо пожвавлення на заводі, і для того є всі передумови.