«У мене був світ до „Коляди…“ і після»

У січні 1972 року Львів став осередком українства і спротиву, коли провідні митці країни зібралися в нашому місті, аби відсвяткувати Різдво і ходили з колядою від хати до хати. Цей безпрецедентний прояв нескореності радянській імперії викликав хвилю арештів провідних письменників, художників, священнослужителів, представників інших професій.

Тоді заарештували приблизно 20 найпомітніших діячів руху, впродовж 1972-го було засуджено 89, а до 1974 — 193 особи. Найяскравішим і найзатятішим з них — В’ячеславу Чороноволові, Ірині Сеник, Стефанії Шабатурі, Михайлові Гориню, Іванові Гелю, Ірині Калинець, Михайлові Осадчому — присудили від 5 до 10 років заслання в Мордовії та інших місцях неосяжного Сибіру. Грицька Чубая «ламали» в інший спосіб — психотропними препаратами і побоями.

Вистава «Коляда проти імперії» — як свідчення: ми знаємо свою історію, пам’ятаємо тих, хто «йшов» перед нами, чуємо їхні голоси.

Перед глядачами, деякі з яких отримали на вході листівки з написами «родич», «друг», «інформатор КДБ» та іншими, — великий чорний стіл, за яким зібралися молоді люди, аби зіграти рольову гру під назвою «Коляда проти імперії». З папки з документами (теоретично — справа операції «Блок») кожен з учасників гри витягнув портрет дисидента, роль якого потім грав. Цікаво, що кілька чоловічих ролей (Михайло Горинь і В’ячеслав Чорновіл) грали дівчата і були досить переконливими в цих образах. Кожен за чергою розповідає найяскравіші епізоди свого життя, заохочуючи і глядачів приєднатися, якщо раптом хтось може засвідчити випадки репресій у його родині.

Власне, акцент на інтерактив — дуже цікава родзинка, але вона не завжди спрацьовує. Скажімо, під час вистави, на якій була я, лише троє людей зізналися, що отримали картки з написами при вході. Тобто, багато чого залежить від глядачів. Але, звісно, актори заповнювали «пробіли», які не хотіла заповнити публіка.

Протягом гри «Коляда проти імперії» за різні виконані завдання двом командам — «Коляда» — всі учасники — й «Імперія» — віртуальний монстр, який перемелював у своїх жорнах мільйони людських доль і життів, — присуджувалися бали. Справедливість нарахування цих балів можна піддати сумніву, але в кінцевому результаті рахунок був 59:57 на користь «Імперії»…

— Я зацікавився заарештованою колядою, хоча знав про події 1972 року і їх основних фігурантів: Чорновіл, Калинці… — розповідає режисер вистави Ігор Білиць. — Але коли почав досліджувати, то зрозумів, що багато імен не знаю. Почав перечитувати їхні біографії і вони перевернули мій світ. У менебув світ до «Коляди…» і після. Я передав ці матеріали акторам, щоб вони читали. Я вирішив, що не буду писати тексти, а попросив акторів, щоб вони виділили, що їх найбільше вражає. Націлив їх на дитинство, юність, молодість наших героїв, але актори в моєму каркасі самі формували свої тексти. Тому кожна наступна вистава може дещо відрізнятися від попередньої.

Ми говорили з нашою актрисою Олександрою Бонковськоюі виявилося, що її мама Ніна Байко теж була причетна до цього і сама Олександра бачила, як мама передавала гроші у фонд захисту політв'язнів, і це було під час коляди. З ким би зі старшого покоління я не ділився своїми думками, завжди знаходив людину, яка могла щось про це сказати. Але ми пішли таким шляхом, щоб було зрозуміло: це молодіжна обробка, не академічна, зроблена специфічним способом, і швидко доходить до глядача. Америка має Бетмена, Людину-Павука, а наші герої - реальні, вони витворяли таке, що Бетмену не під силу. Але коли читаєш біографії наших героїв, вони наголошують на тому, що не вважають себе героями. Думаю, що їхня супер сила, яка перейшла нам якимось чином, зараз воює проти імперії вже зброєю, а не тільки словом…