«Завдяки своїм картинам зібрав для ЗСУ понад мільйон гривень»

На одному з полотен митця, яке особливо припало мені до душі, — справжній бойовий кіт Степан. Це кіт пана Ігоря, який нині «служить» у його батальйоні. Навіть вибухів не боїться! Господар увічнив свого улюбленця на картині.

Пан Ігор — уродженець Черкащини, йому 35 років. За освітою дизайнер інтер'єрів, навчався у Львівській академії мистецтв. Завдяки своїм картинам військовий зміг зібрати на потреби свого батальйону понад мільйон гривень!

— Мені завжди подобалося малювати. А дизайнером інтер'єрів я не працював, не було зацікавленості цією професією, — розповів Ігор Свистун. — Після навчання я залишився у Львові. У приватній школі викладав малювання й трудове навчання, працював барменом у різних закладах громадського харчування й адміністратором ресторану.

Коли ще був студентом, вступив у Львові у Студентське братство. А коли почалася Революція Гідності, був учасником громадянського руху «Час дати відсіч». Був учасником Майдану. Коли на Майдані почалися розстріли, доля мене врятувала — я в той час поїхав на сесію в академію. Тривалий час волонтерив. Малював і організовував аукціони. У такий спосіб долучався до допомоги війську.

Коли почалася повномасштабна війна, я ще якийсь час волонтерив, а 2024 року мене мобілізували у ЗСУ. Пройшов навчання і поїхав на Донбас.

Служив між Кураховим і Вугледаром. У жовтні 2024-го був поранений.

Коли працював у закладах громадського харчування, не мав часу малювати. Фактично десять років не малював. Хіба у вихідний міг десь щось намалювати.

— Я так розумію, що інтенсивно малювати почали на фронті?

— Після поранення. Мене поранило в руку та око. Око, слава Богу, залишилося цілим. Осколок пролетів і розрізав лише рогівку (без проникнення). Я потрапив у Запоріжжя. Там зробили перші операції на оці та на руці. Потім мене відправили у Луцьк. А звідти — до Львова. Тут знову прооперували. Рука на той час до кінця не згиналася та не розгиналася… Травма була важкою. Коли мені стало трішки легше, я попросив рідних, щоб мені привезли в лікарню фарби і полотно. Привезли, і я почав малювати лівою рукою. Це нескладно. Але це довший процес, лінії не такі ідеальні.

Чому я почав малювати? На фронті нам бракувало дронів. На той час ворог мав більшу кількість дронів, і їхня піхота могла впритул підійти до наших позицій. Тоді ворог починав їх штурмувати… Я вирішив назбирати кошти на звичайний дрон «Мавік», що тоді коштував 70 тисяч грн і відкрив збір через соцмережі. Картину, яку тоді намалював лівою рукою, виставив як розіграш. Умови були такі: людина донатить і ставить плюс у коментарях (щоб пост побачила більша кількість людей). Необхідну суму я назбирав за три дні!

— Скільки загалом вам вдалося виручити коштів завдяки вашим картинам?

— Мабуть, понад мільйон гривень! Після лікування я повернувся на фронт. Збирав кошти на дрони, на зарядну станцію, на «Старлінк» назбирав (на днях пана Ігоря прооперували, це була планова операція, лікарі виймали з руки метал. — Авт.). Організовував також допоміжні збори, наприклад, на машину бракувало 80 тисяч грн, тож я долучався до збору.

— Що малювали найчастіше?

— У Старичах, наприклад, я почав малювати ікони на дошках. Коли служив на Сумщині, малював військових на позиціях. Улітку переключився на квіти (усміхається. — Авт.). Паралельно малював ікони, вони приносили непогані гроші. Ікони продавав по 10−15 тисяч грн. Ці гроші одразу йшли «на банку». Це допомагало пришвидшити збір.

— Бачила на вашій сторінці у Фейсбуці кота з гранатою і гільзами…

— Кіт — реальний, а все решту я домалював (усміхається. — Авт.). У мене є ще один кіт сірий, Степан. Живе з нами в хаті. Я його теж намалював, картина є на виставці. Це справді бойовий кіт — коли недалеко вибухи, навіть не дуже боїться. У нас ще є собака, той ховається.

— Продовжуєте малювати лівою рукою?

— Зараз уже можу малювати правою, вона функціонує плюс-мінус добре.

— Чи змінився ваш стиль на фронті?

— Останнім часом у моїх картинах склалася певна колористика. Я її не випрацьовував, але у картинах домінують фіолетовий та жовтий кольори. Це ніби протилежні тони на кольоровій гамі, які між собою сперечаються. Але так виходить, я навіть не задумуюся…

Сюжетів своїх картин не продумую. Побачив якусь дорогу, поле, мені сподобалося. На телефон сфотографував, у голові відклав. Телефон, зрозуміло, не передасть усіх кольорів. Почав малювати, у процесі щось змінив або додав.

Буду продовжувати малювати й допомагати ЗСУ, поки це приноситиме результат. Моя виставка триватиме до кінця травня.