«Ідол», який заглядає у двір в’язниці
«Цей ідол з будинку дивився на нас, коли нас виводили на подвір’я тюрми на Лонцького на прогулянку. Як ми ненавиділи того ідола!». Так під час одного із меморіальних заходів, уже після здобуття Україною Незалежності, пригадувала про своє ув’язнення Ірина Калинець — колишня політув’язнена, громадська діячка, літераторка, політикиня
Вона говорила про велике скульптурне зображення жіночого обличчя, що ніби заглядає у двір в’язниці. Це кам’яне обличчя на будинку під номером 4 справді нагадує бездушного ідола. Тепер ця вулиця носить ім’я Ірини Калинець.
Відому «шістдесятницю» заарештував КГБ 12 січня 1972 року. Її помістили до слідчого ізолятора — сумнозвісної «тюрми на Лонцького». Серед звинувачень — «антирадянські» вірші, самвидав, створення першої правозахисної групи в УРСР. Провела тут близько пів року, поки їй не присудили шість років ув’язнення в таборах суворого режиму та трьох років заслання.
Cкульптурне зображення «ідола» по-науковому називається маскароном. Прикрашає він багатоквартирний будинок, споруджений у 1904−1905 роках за проєктом архітектора Тадея Обмінського. Це невелика триповерхова кам’яниця з ліпним декором, пише Центр міської історії. З правого боку фасаду — сецесійний фронтон із рельєфною маскою. Завдяки цьому будинок є однією з найвизначніших пам’яток львівської сецесії. Цього маскарона ще називають «Сумним Ангелом». Згідно із легендою, двоє злочинців занапастили молоду дівчину, яка згодом через це померла. Їх арештували та ув’язнили
у тюрмі на Лонцького. Згорьований батько, аби вшанувати пам’ять доньки, викупив будинок № 4 і розмістив на фасаді її зображення. Хотів, щоб злочинці завжди дивились в обличчя тієї, кого скривдили. Цей докірливо-презирливий погляд був спрямований на територію, де раніше були прогулянкові дворики для в’язнів тюрми на Лонцького.