«Криголам» для банкірів

У Фейсбуці з’явилося гарне фото будинку-«корабля», що на перетині вулиць Митрополита Андрея і Шептицьких. Ракурс зйомки — згори, що дозволяє побачити трикутне архітектурне планування споруди й наочно зрозуміти, чому цей та подібні будинки називають «кораблями».

Історію цього будинку «ВЗ» розповів старший науко­вий співробітник Львівсько­го історичного музею Ярос­лав Бишкевич. Адреса будинку — вулиця Митрополита Андрея, №№ 2, 4, 6, 8 (колишні адреси — вул. Святої Терези, 2, 2а, 2б, 2c). Будувалася вся споруда у 1911−1912 роках як комплекс з чотирьох житлових будинків для працівників Крайового бан­ку. Архітектор Зиґмунд Добжан­ський.

Власником будинку був Кра­йовий банк. У квартирах там жили емерити (пенсіонери), які працювали у банку. Незалежно від того, чи це був банкір, чи при­биральниця, чи вахтер, усі вони отримували емеритуру (пенсію) від банку. Нумерація та адреса будинку протягом років змінюва­лася. Так, 1876 року він мав кон­скрипційний номер — 2/4. Будин­кові або ж конскрипційні номери діяли за часів Австро-Угорщини. Вони вносилися в метричні кни­ги, що дозволяло військовим чи­новникам перевіряти записи в єпископа і вираховувати вік кож­ного мешканця будинку.

Була також так звана кватер­нича, тобто ревізія, подушний перепис населення. Зокрема, була фіксація розподілу жителів по релігійних конфесіях. За цією адресою були представлені три парафії. Римо-католики нале­жали до костелу Святої Ельжбе­ти, греко-католики — до собору Святого Юра. Євреї належали до двох синагог: одна на вули­ці Бема (нинішній Ярослава Му­дрого), друга — на Королеви Яд­віґи (нині вулиця Марка Вовчка).

Після Другої світової війни «корабель» перестав бути «ві­домчим» і став звичайним жит­ловим будинком. Обговорю­ючи у соцмережах гарне фото будинку-«корабля», колиш­ні студенти Львівської політех­ніки з ностальгією пригаду­ють, як між парами проводили час у кафе, яке в народі нази­вали «Молекула». Воно було у гастрономі, який містився на «носі корабля». Зараз там про­дуктовий магазин. Чому саме «Молекула»? Тому, що кафе було навпроти хімічного кор­пусу Політехніки. Про це кафе у журналі «Ї» згадував краєзна­вець Юрій Охрименко — у стат­ті про давні львівські студент­ські кнайпи.

31 жовтня 2008 року на стіні будинку № 2 урочисто відкрили пам’ятну таблицю, яка сповіщає, що вулицю названо на честь ми­трополита Андрея Шептицького. Ініціатором встановлення табли­ці виступило Львівське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих.

А тим часом…

Це не єдиний будинок-«корабель» у Львові. До речі, ар­хітектори називають їх «буди­нок-праска». Насправді будинки ці майже звичайні, тільки мають одну чи кілька стін «зрізаних», че­рез що ці кутові кімнати бувають не прямокутними, а мають один гострий кут, чи зовсім трикутні. А якщо подивитися на цей будинок із вулиці під певним ракурсом, він видається зовсім пласким, майже як стіна. У Львові набе­реться до півтора десятка «плас­ких будинків». Це, зокрема, на вул. Б. Хмельницького — №№ 66, 83 та 149, вул. Каліча гора, 18, Бобанича, 8, Юрія Руфа, 73, Пе­карська, 34, Залізняка, 10, Ли­сенка, 65 та інші.