«Більшість випадків домашнього насильства — через ревнощі чоловіків»

Упродовж 2024 року до працівників поліції Львівщини надійшло 8106 повідомлень за фактом вчинення домашнього насильства. Правоохоронці склали 7175 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення за ст.173−2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Винесли 4198 термінових заборонних приписів стосовно кривдника та у 216 випадках внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.126−1 Кримінального кодексу України. На профілактичному обліку у зв’язку із вчиненням домашнього насильства перебувають 4624 кривдники. Про це журналістці «ВЗ» повідомили у Патрульній поліції Львівської області.

Про випадки домаш­нього насильства і про те, як уберегтися від кривдників, «Високому Замку» розповіла інспектор відділу зв’язків з громадськістю Па­трульної поліції у Львівській області, старший лейте­нант поліції Наталія Сердюк (пані Наталія відповідальна за напрям «домашнє насильство»).

Донька поліцейської, Анна, яка навчається на психолога, знялася у соціальному ролику про домашнє насильство, — аби вкотре привернути увагу гро­мадськості до цієї теми. Бачи­мо у ролику усміхнену жінку, яка щойно вийшла заміж, вона щас­лива… А через деякий час її вже не впізнати…

— Чому виникла ідея зніма­ти соціальну рекламу на тему домашнього насильства?

— Щодо цього ролика ідея ви­никла спонтанно. Ми ще думали записати ролик про чоловіків-аб'юзерів і насильство на по­баченні… Моя донька навча­ється на психолога, цікавиться цією темою, веде свій блог. По­годилась знятися у цьому роли­ку. Все добре, жінка виходить заміж, щаслива, а потім її жит­тя кардинально змінюється. Чому так стається? У стосунках завжди є хтось, хто винен біль­ше… Часто насильство виявля­ється на етапі, коли пара тіль­ки зустрічається, але люди не звертають на це уваги.

Чого не варто ігнорувати? Іс­нують так звані червоні прапор­ці, на які потрібно обов’язково звертати увагу. Чоловік нама­гається у всьому контролюва­ти жінку: її дії, вибір одягу, навіть колір волосся. Контролює коло її оточення, друзів… Він постійно впливає на її рішення, хоча вона, як доросла жінка, може ухвалю­вати їх сама. Серед «червоних прапорців» — надмірні ревно­щі, постійні підозри, безпідстав­ні звинувачення. Прагнення бути постійно поруч. Бажання ізо­лювати жінку від рідних, друзів, знайомих і навіть від роботи… Чоловік постійно критикує жінку, принижує. Його жарти — саркас­тичні. Вони сильно впливають на жінку і відкладаються на серці та у підсвідомості.

Серед видів насильства — газлайтинг — це форма психо­логічної маніпуляції, аби жінка засумнівалася у своїй адекват­ності. (Іноді таке насильство родичі чинять стосовно літ­ніх людей, аби змусити жертву сумніватися у своїй розсудли­вості. — Авт.).

Неповага до особистих кор­донів — це теж один з вагомих «червоних прапорців», які не варто ігнорувати. У цьому ви­падку кривдник ігнорує ваші категоричні «ні». Він вами ма­ніпулює, використовує наймен­ші провини, якісь обіцянки, аби отримати бажане.

Якщо є хоча б кілька з цих «прапорців», про які ми гово­рили, перед вами — аб’юзер. У майбутньому, окрім психологіч­ного насильства, може прояви­тися й фізичне. Якщо кривдник бачить, що жертва не піддаєть­ся психологічному насиллю, за­стосовує фізичну силу.

— Варто сказати, що не лише чоловіки, а й жінки виявляють насильство у стосунках, — про­довжує розмову поліцейська. — Хоча чоловіки швидше розпіз­нають аб’юзера. Жінка думає: «Це ж чоловік, він сильніший, він так себе проявляє… Мені тре­ба перетерпіти. Десь треба про­мовчати, і потім все буде до­бре». Це стереотип!

Коли пара одружується, з’являються діти, жінка вже не може повноцінно працювати. Потрапляє ще й в економічну залежність від чоловіка. Дружи­на роками терпить домашнє на­силля заради добробуту дітей…

Зараз більше жінок розумі­ють, що стали жертвою домаш­нього насильства, бо ми не про­сто про це говоримо, ми про це кричимо! Знімаємо соціаль­ні ролики, проводимо у школах та ВНЗ спеціальні тренінги на тему домашнього насильства. Кількість фактів домашнього на­сильства щороку збільшується. На сьогодні - це 400−500 звер­нень щомісяця. Щоправда, є ви­падки, які не підтверджуються, коли це лише конфлікт усередині подружжя.

Є випадки щодо домашньо­го насильства, яке відбувається за участі військовослужбовців. Це трапляється, коли військо­вий приїжджає у відпустку. Іно­ді жінки просять, аби на період відпустки чоловіка їй з малоліт­німи дітьми надали тимчасо­вий прихисток… Зазвичай такі жінки перебувають в економіч­ній залежності від чоловіка. На­віть відмовляються писати зая­ву у поліцію.

Внутрішньо переміщені осо­би — у них теж не завжди все до­бре… Налагоджують життя на новому місці. І випивають, і вжи­вають наркотичні речовини… Трапляється домашнє насиль­ство і у благополучних сім'ях, де, наприклад, чоловік займає якусь високу посаду. Чоловік прихо­дить з роботи додому, починає психологічно тиснути на жінку. На роботі не може виговоритися, з кимось посваритися або щось заперечити. Приходить додому і виливає свої негативні емоції на дружину… Якщо дружина за­хищається, починається словес­ний конфлікт. Під час сварки чо­ловік може вдарити дружину…

— Я колись писала про до­машнього тирана, який зму­шував свою дружину їсти сиру рибу у ванній… Чи тра­пляється зараз таке жорсто­ке домашнє насильство?

— Нещодавно за кордоном був випадок домашнього на­сильства, яке дружина чини­ла відносно чоловіка. Зачини­ла його вдома, він схуд на 25 кг. Ізолювала його від родини, від колег по роботі. Змушувала ого­леним спати на підлозі.

У нас більшість фактів щодо домашнього насильства стосу­ється ревнощів. Є чоловіки, які патологічно ревнують своїх дру­жин. Вважають, що жінка надто відверто одягається на роботу, її макіяж надто яскравий. Чоло­віки вважають, що жінка йде за­войовувати інших чоловіків… Тобто чоловік-аб'юзер нама­гається повністю контролюва­ти дружину: з ким спілкується, з ким переписується, які фото­графії викладає у соцмережах тощо. Якщо дружина за кор­доном, а чоловік в Україні, і він пише їй есемес-повідомлення з погрозами, це теж вважається домашнім насильством

— Але це свідчить про те, що цей чоловік не є самодос­татнім, і у нього багато комп­лексів…

— Так. І чоловіки, і жінки рев­нують… Але одні люди вміють це почуття контролювати. А інші - ні. Це уже патологічні ревнощі. Але не можемо кваліфікувати це як психічний розлад у людини, поки це не зафіксовано медич­ним оглядом.

— А що ви порадите таким патологічним ревнивцям?

— Насправді їм важко щось радити… Моя сестра таке пе­режила. Тому я раджу жінкам: зібратися з думками, з силами, і піти від такого чоловіка. Тому що такий чоловік самотужки ні­коли не зміниться (це доводить статистика). А не дай Боже ви йому скажете, що у нього з го­ловою не все в порядку, йому треба перевірити свій психо­логічний стан здоров’я, то він на емоціях може й придушити вночі…

— Психологічна чи психоте­рапевтична допомога могла би врятувати таку родину?

— У нас є корекційні програми для кривдників, з якими працю­ють психологи. Коли кривдників притягають до відповідальнос­ті, ставлять їх на облік, суди ви­рішують — чи потрібна їм корек­ційна програма для кривдників. Психологи дають їм поради, що треба робити, якщо праг­нуть зберегти сім'ю. Якщо хо­чуть бачити поруч свою дружи­ну — щасливу, незалежну, гарну, то повинні змінюватися. Якщо їм потрібна психологічна допо­мога, зобов’язані звертатися по цю допомогу. Але їм спочатку треба визнати, що у них є певні проблеми.