«На Запоріжжі росіяни розгорнули стратегічний резерв. Українці знищили його ще швидше, ніж 58-му армію»

Після перегляду безлічі повідомлень із лінії фронту на півдні Запоріжжя протягом кількох останніх днів, навіть тижнів, і певного аналізу, можна впевнено говорити про таке, пише Том Купер.

По-перше, супермізки Keystone Cops у москві (так автор саркастично називає міноборони рф) марнотратять свої вдв у районі Роботине-Вербове-Новопрокопівка такими темпами, що їхніх десантників там узагалі не залишиться. Причому ще до «сезону дощів», що також круто. По-друге, Keystone Cops втрачає системи ППО й РЕБ, танки й артилерію такими темпами, що… Деталі нижче.

Приблизно 24−27 серпня 58-ма загальновійськова армія рф була настільки сильно розбита, що її розвал, а отже, український прорив між Роботиним і Вербовим, був неминучим.

Keystone Cops відреагували переки­данням чотирьох дивізій вдв — страте­гічного резерву збройних сил рф; «най­кращого», що було в росії ще до війни; військ, які вони розгортають у війнах такого типу першими, для виконання найскладніших завдань… останньої на­дії пудинга (так автор називає путіна), називайте як завгодно — на південне Запоріжжя.

Припускаю, для того, аби «випра­вити ситуацію»: мабуть, керуючись го­строю потребою «нагодувати» пу­динга якимись «добрими новинами», Keystone Cops не просто розгорнули ці війська на лінії оборони, щоб замінити пошматовані частини 58-ї армії. Вони кинули їх у велику контратаку.

Задум — так мені принаймні здаєть­ся — був «очевидним»: охопити виступ, створений українським проникненням на південь від мінних полів, між Робо­тиним і Вербовим: вийти одночасно на східний і західний фланги ЗСУ, і як на­слідок, оточити 4−5 українських бригад. Покінчити нарешті з українським насту­пом, що знову «провалився»… Коли там Keystone Cops заявили про його про­вал, 6 чи 7 червня???

…Висновок: це не спрацювало. Ро­сіяни втратили не тільки більшу части­ну 810-ї бригади морської піхоти, а й змарнували три полки вдв. Майже цілу дивізію. Вони зазнали таких втрат, що те, що залишилося від двох полків, про які йдеться, розвалилося й розбіглося. Таким чином, 118-та механізована бри­гада ЗСУ… відкинула росіян назад, на їхні вихідні позиції. Це було на схід від Роботиного/на північ від Вербового.

На захід від Роботиного 47-ма меха­нізована бригада ЗСУ все ще зачищає поле бою, але робить це вже приблиз­но за 1000 метрів від цього села (бій почався десь за 300 метрів на захід від нього, тобто за 700 метрів за тією точ­кою, де зараз перебувають українці… зауважте: 100 метрів у цій битві - це «не один день бою»). За даними непе­ревірених джерел, 7-ма дивізія вдв рф втратила навіть більшу частину свого командного складу, тоді як 234-го і 237-го полків вдв (обидва з 76-ї дивізії вдв) де-факто вже немає…

Ось головна причина, чому ЗСУ, зда­валося, не робили серйозних просу­вань за останні кілька тижнів: вони були зайняті, дозволяючи росіянам знекро­вити свої найкращі частини. (До речі, кажуть, одна із задіяних у цих зіткнен­нях бригад ЗСУ втратила рівно дві БМП і двох поранених бійців.)

…і як вишенька на торті: 22 верес­ня ЗСУ уразили ракетами велику на­раду вищого російського командуван­ня, включаючи командувачів 58-ї армії, чорноморського флоту й кількох ін­ших… Загалом убито 34 вищих офіце­ри: командний склад російських військ в окупованому Криму, на півдні Хер­сонщини й на півдні Запоріжжя — усі загинули. Ще понад 100 були поране­ні, багато хто в критичному стані… і це в Севастополі… у якому, як виявилося, повно українських партизанів, а також інформаторів і симпатиків ЗСУ…

Отже, славетний Gerasimov & Co KG GesmbH AG SPA (так автор називає генштаб рф) зараз зно­ву там, де був майже рівно місяць тому. Перед ним постало питання: і що ж далі?

Оскільки росіяни розгорнули навіть свій стратегічний резерв, і його було знищено ще вищими темпами, ніж 58-му армію — точно набагато швидше, ніж я очікував — то в них не залишилося ре­зервів. Звісно, знайдуть ще якихось «мобіків» — десантників, і «шторм-Z», і ще що-небудь, і кинуть їх на цей напря­мок, але: у росії не залишилося кращих військ, ніж ті, які 7-ма й 76-та дивізії вдв втратили на цьому полі бою. До того ж, чим далі на південь просувається укра­їнський наступ, тим слабшими стають російські польові укріплення…

Без сумніву, дещо з цього є «логіч­ним». Адже «найгірше» ЗСУ вже подо­лали — у червні-липні й на початку серп­ня. Це було поєднання щільних мінних полів глибиною 10 км і найкращих ро­сійських польових укріплень. Порівняно з цим перемогти вдв, які вийшли на від­критий простір для контратаки, причо­му за підтримки — нарешті - достатньої кількості снарядів (двох повних арти­лерійських бригад), було вже «чимось простішим».

Тож «лише через кілька днів» українці вже у Новопрокопівці (знову), у Вербо­вому (знову), а також приблизно за 100 м від вершини Висоти 169. Причому українці перебувають у північно-східній частині Новопрокопівки, розташова­ній вище, ніж решта села. Без сумніву, хлопці втомлені, інколи багато поране­них, але бойовий дух мають високий.

Судячи зі статистики офіційного Києва… у кожному з останніх чо­тирьох місяців ЗСУ знищили біль­ше російської артилерії, ніж за перші чотири місяці цього року разом узяті. А ще краще: судячи з того, що відомо про ці зусилля, це було зроблено в ході до­бре організованої, ретельно й терпляче проведеної операції.

Ця операція значно «розм'якшила» російську протиповітряну оборону, ще у другій половині червня, і особливо в липні, а потім — коли шлях відкрив­ся, оскільки ППО придушили — почало­ся систематичне знищення численних російських артбригад і артилерійських підрозділів багатьох інших частин.

Тож від серпня українці перемкнули фокус своєї уваги на ураження артиле­рії, а у вересні націлилися на російські контратаки плюс артилерію — і також мали здатність громити російську ППО в Криму.

Наслідки драматичні: українські БПЛА нишпорять полем бою, шукаючи російські артилерійські системи. На­віть гелікоптери ЗСУ можуть діяти там, де їх не було видно місяцями. Одна за другою злітають у повітря російські бази в Криму, а також ті, що у районі Токмака.

Ближче до лінії фронту росіяни за­знають таких втрат і такого зношен­ня своїх артсистем, що не встигають очищати свої «склади» запасних гар­мат і гарматних стволів, особливо калі­бру 152 мм. Темпи виробництва танків і відновлення Т-72 і Т-80, що перебува­ють на зберіганні, вже не встигають за втратами.

Усе це можна назвати «Знищення й очікування». Дивіться: ЗСУ здійснює системне, масштабне, поступове зни­щення збройних сил рф. ЗСУ щодня знищують російські ППО, системи раді­оелектронної боротьби, артилерію, ло­гістику, танки й сотні російських солда­тів. І просуваються лише тоді, коли це можливо. А коли росіяни кидають у бій ще більше, то ЗСУ ще більше знищу­ють. У великих кількостях.

Оце і є єдиний реальний критерій для оцінки цього наступу — і, як я вже часто пояснював, єдиний можливий «вихід» із цієї війни.

Це не так красиво, не «сексі» й не швидко. Але це працює.

Тож замовкнімо всі, маймо терпін­ня і дозвольмо хлопцям (і дівчатам) із ЗСУ завершити цю історію — так, тоді й у тому темпі, якому вони надають пере­вагу.

Джерело — Facebook Sarcastosaurus, зі скороченнями. Переклад — Аскольд Єрьомін.