Будинок із химерами зводив пів життя. Але так і не закінчив...
Скульптор Микола Головань створив шедевр, відомий у всьому світі
На обійстя скульптора Миколи Голованя, що у Луцьку на території Старого міста, приходять туристи з різних країв. Висловлюють захоплення, фотографуються, вишукують скульптури, новостворені чи оновлені майстром. Бо ж сорок років Микола Головань тут усе вдосконалював і довершував... Тепер його творіння завмерло. Бо перестало битися серце великого майстра.
Як чи не кожній творчій людині, молодість якої припала на час радянських злиднів, Миколі Голованю доводилося важко. Талант мав незаперечний, однак, аби чогось досягти, мусив важко працювати. Навіть навчання у Львівському училищі мистецтв імені Івана Труша переривав, щоб заробити копійку. А трудився й вантажником, і газетним художником, і натурником. Їздив на заробітки (працював на будівництві Північно-Кримського каналу). Свого часу навіть номер у цирку мав – виступав на брусах.
Отримавши диплом про освіту, Микола Микитович міг би залишитись у Львові, де була для нього перспектива, однак повернувся додому. Мріяв перетворити на творчий вернісаж батьківську оселю в селі Теремному під Луцьком. Уже почав прикрашати обійстя власними скульптурами. Однак хата пішла… під знос. І переселили Голованів у луцьку «хрущовку».
Та думка збудувати свій дім не полишала молодого майстра. Багато років віддав праці на благо міста, подарував дивовижні скульптури Парку імені Лесі Українки, прославляв Луцьк на світових пленерах художників, зокрема у Франції. А потім наважився випросити шматочок землі під свою мрію. Так отримав у розпорядження болотисту ділянку й почав працю над родинним маєтком – авторським будинком з химерами.
Пам’ятаю, як на початку 2000-х років я домовилася з паном Миколою про інтерв’ю. Гостинно запросив мене до себе додому, разом із сином, теж Миколою, показував кожну скульптуру, розповідав про ідею, творчий задум. Акцентував увагу на головній гордості – горельєфі, на якому зобразив свою сім’ю: себе з дружиною та двох дітей – сина й доньку. Було видно, що ця робота майстрові подобається, бо розповідав – і сам милувався. Як горіли тоді його очі! Як хвалив Миколу-молодшого, що має гарного послідовника, дуже талановитого скульптора, який може й його перевершити. Та невдовзі син помер… Ця трагедія підкосила батька. І хоч робота над будинком з химерами тривала, йшла уже не так швидко.
Серед понад пів тисячі скульптур на обійсті Голованя знаходимо і міфічні образи, й постаті відомих історичних осіб, пов’язаних з Луцьком. Так, бачимо тут і князя Любарта, і поета Данила Братковського, й короля Вітовта (хоч офіційно він коронований не був, та Микола Головань зобразив його з короною). Серед найоригінальніших робіт – автопортрет у камені, де замість обличчя зобразив копію будинку з химерами у мініатюрі.
Миколі Голованю було 79 років. І він далі ділився творчими планами, а з невеличкої пенсії викроював гроші на матеріал для творчості. Ще стільки всього у своєму сімейному вернісажі хотів довершити! Але останнім часом все дужче підводило серце. Лікарі забороняли майстрові піднімати щось важче від чашки чаю. Та хіба слухав?.. Гості під вікнами, що зачаровано дивились на його творіння, додавали сил та натхнення. До 1 лютого 2022 року… Тоді майстра не стало.
На творчій ниві трудиться донька пана Миколи Наталя. Нині вона затребуваний художник та скульптор, відновлює пам’ятки архітектури на створює свої шедеври.
Читайте також: “Міс Львів-2018” Наталія Болюх обнімалася з нетверезим Лепсом