«Зеленський випустив з пляшки політичного джина, який згодом може полювати і за ним...»

Найважливіша політична подія України на старті 2022-го – судовий процес з обрання запобіжного заходу народному депутату, п’ятому президентові Петрові Порошенку. Йому висунули гучні звинувачення у державній зраді і сприянні тероризму (так звана вугільна справа). У понеділок, 17 січня, процес розпочався, але того дня вердикт Феміди так і не прозвучав, хоча суддя для підготовки висновку провів у нарадчій кімнаті майже... п’ять годин. Своє рішення суддя Олексій Соколов озвучив лише у середу, 19 січня. Суд відпустив Порошенка під особисте зобов’язання. По суті, визнав претензії Генпрокуратури безпідставними.

Перипетії суду над лідером опозиції і ймовірні наслідки судового рішення “Високому Замку” прокоментували фахівці у сфері політології і права.

«Порошенко переламав ситуацію»

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

– Під час цьо­го судового про­цесу багато гово­рили про вугілля, його закупівлю, ціну, переміщен­ня. І про високопосадовців, які на­чебто були причетні до цих операцій. То яким був судовий процес – “гос­подарським”, як про це каже дехто у владі, чи політичним?

– Даруйте, якщо йдеться про держав­ну зраду, то який це тоді “господарський процес”? Але тоді виникає інше питан­ня: якщо йдеться про зловживання під час закупівлі вугілля, то де ж тоді “дер­жавна зрада”? Якось не зовсім склада­ється, не накладається одне на інше....

А якщо згадаємо, що вугілля у Ро­сії, країни-агресора, Україна закуповує і сьогодні, то це створює взагалі дивну ситуацію. Це означає, що представники нинішньої влади, включаючи президен­та – бо він є її уособленням, – згодом також можуть одержати аналогічні пре­тензії від правоохоронних органів! Адже сьогодні вугілля закуповують набагато більше.

Ця проблема нагадує джина, якого з політичних міркувань випустили з пляш­ки. Люди, які зробили це, не розуміють, що той джин може достатньо швидко почати полювати і на них. Ця недалеко­глядність, короткозорість уже небезпеч­на і для країни загалом.

Оцінювати переслідування Поро­шенка слід у певній ретроспективі, ще з минулого місяця, а не за самим су­довим процесом, де обирали запобіж­ний захід. Тоді здавалося, що влада на­чебто дотиснула Порошенка: виїхав за межі України, суд напередодні Різдва заарештував його майно. Причому так цікаво заарештував, що рішення про це буде оприлюднено тільки 19 січня, че­рез два тижні після його винесення...

Порошенко, як на мене, зумів пере­ламати ситуацію. Перебуваючи в Єв­ропі, зустрічався з політичними со­юзниками – Європейською народною партією, депутатами Європарламен­ту – і при цьому у ставленні до україн­ського питання виявляв державницьку позицію. Наголошував, що Зеленський – лише його опонент, а от Путін – його ворог. Цей чинник свідчить про твере­зу оцінку ситуації, про готовність Поро­шенка діяти не лінійно, а часом – нео­чікувано. Наприкінці минулого тижня і у понеділок Порошенко повністю домі­нував у інформаційному просторі. Вла­да так і не зуміла нічого протиставити йому. Це, як на мене, тривожний дзві­нок для Зеленського, навіть справжній набат.

– Як розвиватиметься внутрішньо­політична ситуація в Україні, у разі якщо суд вирішить відправити Пе­тра Порошенка у СІЗО чи під домаш­ній арешт? Тобто якщо експрезидент буде ізольований від великої політи­ки?

– Перебування під домашнім аре­штом не ізолює Порошенка. Так само треба пам’ятати, що до процедури ухвалення йому запобіжного заходу привернуто увагу не лише українських, а й світових медіа. І тут Зеленський може говорити “зробили це разом”...

Будь-яке рішення, яке не сприймуть прихильники Порошенка, може викли­кати спротив і протести. Це небезпеч­но для України, бо біля наших кордо­нів зосереджені російські війська. Тому слід бути обережними. Будь-яке рішен­ня Печерського суду й реалізація сце­нарію влади не повинні спричинити масштабних негативних наслідків. Але і влада (а це – сила) має розуміти, що цю силу треба використовувати відпо­відально. А не розмахувати нею, як кий­ком, направо-наліво.

«На ухвалення рішення про запобіжний захід судді потрібно 10-15 хвилин. А не п’ять годин»

Микола Сірий, кандидат юри­дичних наук, старший науко­вий співробітник Інституту держа­ви і права ім. В. М. Корецького НАН України

– Наскільки під час цього резонанс­ного юридичного поєдинку у Печер­ському райсуді Києва були переконли­вими аргументи сторін обвинувачення і захисту, самого Порошенка?

– Процес транслювали у відкрито­му режимі, за ним наші громадяни мо­гли спостерігати. І це давало можливість кожному оцінити переконливість одних та інших. У цьому питанні не потрібні по­середники...

Мені видається, що насамперед слід привернути увагу до того, як наші за­рубіжні партнери, демократичні країни, відреагували на цей процес. Зазвичай намагаються перебувати на дистанції, а тут наголосили на необхідності до­тримання верховенства права і базових основ правової системи.

Відреагували й українські правоза­хисники. Вважаю, зробили цілком пра­вильні акценти: у кожному випадку, коли влада має намір оголосити обвинува­чення чи підозру в державній зраді, вона повинна максимально відповідально ставитися до такого кроку. Тим більше, якщо таке оголошення стосується осіб, які обіймали у країні високі державні по­сади. Тобто, якщо влада готується ого­лосити таку підозру, її доказова части­на має бути бездоганною, максимально міцною. Інакше непереконливо вигляда­тимуть правоохоронна, судова системи. І це сильно битиме по іміджу нашої дер­жави загалом.

– Чим би ви пояснили той факт, що суддя не спромігся оголосити свого рішення у понеділок, коли сторони висловили свої позиції? Цьому зава­дили складність справи, втома – чи могли бути якісь суб’єктивні чинни­ки?

– Маємо унікальний випадок! П’ять годин у нарадчій кімнаті без оголошен­ня рішення різко контрастують із чин­ною судовою практикою. Згідно з нею суддя може перебувати у нарадчій кім­наті щодо таких справ максимум годи­ну. А зазвичай на ухвалення рішення про запобіжний захід йому достатньо хви­лин 10-15 – після цього оголошує учас­никам процесу резолюційну частину свого вердикту.

Ми не знаходимо жодного вираз­ного (або будь-якого) пояснення та­кої затримки. Якби йшлося про якісь надзвичайно складні документи, які по­требували би серйозного дослідження, – тоді зрозуміло. Насправді матеріал цього розгляду є простим, як мовиться, лежить на поверхні. У ньому просто тре­ба зробити вибір: так чи ні. Якщо суддя не виявив здатності зробити такий ви­бір, це яскраво показує, в якому стані перебуває судова система. Це показує, що у неї серйозні проблеми і з профе­сійністю, і з незалежністю. Я вже не кажу про правильність організації інституції слідчого судді...

– Спрогнозуєте вердикт суду?

– Специфічність цього розгляду у максимально великій відстані між тим, що просять прокурори (а вони клопо­тали, щоб взяти Петра Порошенка під варту або внести грошову заставу у сумі 1 млрд грн), і позицією захисту. Адвокати заявили, що немає жодних підстав для розгляду клопотання про­курорів! Якщо пригадати подібні спра­ви, які розглядали раніше, то в них, як правило, були присутні позиції “взя­ти на поруки”. Було багато листів від громадських організацій на підтримку, були пропозиції застосувати не максимально важкий запобіжний захід... І це давало судді можливість вибору. У нашому випадку розбіжність широка. І суддя шукав той варіант, на який міг би пристати і обґрунтувати. Можливо, це й пояснює таке тривале ухвалення рі­шення.

Суддя міг би самостійно ухвали­ти інше рішення: наприклад, особисте зобов’язання, домашній арешт – але при цьому повинен спиратися на якусь аргументацію сторін. А вона з боку об­винувачення була дуже жорсткою. А з боку захисту ми почули категоричну незгоду. Ця особливість накладала певну специфіку на цей розгляд…

Читайте також: Президент наніс потужний удар по наших відносинах із західним світом