Поліцейські отримують менше, ніж кондуктори чи охоронці у супермаркетах...

В останню декаду грудня працівники патрульної поліції стали до водіїв значно толерантнішими. Не штрафують за дрібні порушення правил дорожнього руху, обмежуються виховними розмовами, попередженням. Така поблажливість пов’язана не з наближенням свят і нападом християнського милосердя. Поліцейські “по-тихому” страйкують...

Ліберальніше ставлення до порушників ПДР ско­ротило обсяг надходжень до держбюджету із цього дже­рела його наповнення. У такий спосіб патрульні намагаються привернути увагу влади до мі­зерних зарплат. Ті, хто працює на “периферії”, у районах, що­місяця отримують 11 200 грн. 13 300 грн платять патрульним поліцейським, які несуть вах­ту у містах з майже мільйоном населення. 14 500 грн нарахо­вують стражам правопорядку у столиці. Патрульні поліцей­ські вважають, що їхню нелег­ку працю недооцінюють. Що, незважаючи на значні ризики для здоров’я і життя, з якими пов’язана ця робота, їх прирів­няли до середньостатистично­го українця, чия середня зарп­лата нині становить приблизно 14 тис. грн.

Розмовляємо із поліцей­ським Степаном (прізвища не вказуємо), який разом із сотня­ми інших колег зважився на та­кий незвичний для людей цієї професії крок.

– Негласно страйкуємо із 20 грудня. Нас підтримали майже у всіх областях, подекуди про­порція тих, хто за і проти про­тесту – 50/50. Це не класичний страйк. Ми ходимо на робо­ту, сумлінно ставимося до сво­їх службових обов’язків, об­слуговуємо всі виклики, які надходять на 102. Наприклад, чоловік-скандаліст вдома б’є дружину – як не відреагуєш? Сталася ДТП – їдемо на міс­це, оформляємо подію. Якщо трапився нетверезий за кер­мом – ми, звичайно, не може­мо його відпустити. Бо це може призвести до непоправного. Водночас можемо пробачи­ти порушення, які маркуємо як малозначні. Наприклад, якщо водій забув пристебнути пасок безпеки або ж не увімкнув лам­почку повороту. Обмежуємося зауваженнями, профілактични­ми розмовами. Стаття 22 Ко­дексу України про адміністра­тивні правопорушення нам це дозволяє. Хоча, зізнаюся, до­недавна у таких випадках були строгішими: за непристебну­тий пасок колись штрафували на суму 110 грн, за неувімкне­ний поворот – на 510 грн.

Інший патрульний, Михай­ло, зізнається: якщо раніше за свою зміну виписував у серед­ньому вісім постанов про ад­мінпорушення, тепер – одну...

Трохи детальніше про полі­цейську “арифметику”: у серед­ньому розмір штрафу за одні­єю постановою становить 400 грн (штрафи бувають на 340-510-680-1700 грн). Кожна із чо­тирьох рот поліцейських у Льво­ві зазвичай виписувала за зміну 80-90 постанов про адмінпору­шення. На добу набігало по­над 200 тис. грн штрафів. Через страйк поліцейських таких сум у бюджет не надходить. Уявіть, які це “мінуси” по всій Україні!

– Змушені ось так нагадува­ти про себе, – каже Михайло. – З такими, як у мене, функція­ми поліцейський за кордоном отримує щонайменше 2 500 євро. На зарплату 13 300 грн моїй сім’ї з двома малолітніми дітьми прожити складно: лише за орендовану квартиру пла­тимо щомісяця 4 тис грн. Гро­ші з’їдає інфляція. Торік мішок цукру на варення дружина ку­пувала за 800 грн, цього літа – за 1200 грн. Тим поліцейським, що перехворіли на ковід, досі не виплатили лікарняних. Якщо під час роботи хтось з нас пошко­див службову машину, змуше­ні ремонтувати її за власний ра­хунок...

– Отримуємо менше, ніж охоронці у супермаркетах! – продовжує Степан. – Кондукто­ри, які ловлять “зайців” у трам­ваях, отримуть більше від нас – людей, яким доводиться мати справу з бандитами (згадувані контролери у львівському елек­тротранспорті отримують нині 10 тис. грн, але їм пообіцяли незабаром 17 тисяч).

За словами першого заступ­ника начальника Департамен­ту патрульної поліції НПУ Олек­сія Білошицького, цьогорічна плинність кадрів на 15 відсотків вища, ніж торішня...

Керівництво львівської полі­ції вдає, що нічого не знає про негласні страйки підлеглих. Швидше за все, не може від­повісти їм нічого втішного. Як, зрештою, і міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. Глава МВС не знайшов кращого виходу із ситуації, як запропо­нувати правоохоронцям, у яких скромні статки, після основної роботи іти на... підзаробітки. Слова пана Монастирського наводить агенція “Інтерфакс”: “Одна з ініціатив – можливість використання позаробочо­го часу поліцейського, щоб міг отримувати можливість додат­кового заробітку, наприклад, на охороні певних об’єктів”.

Дивна, м’яко кажучи, ідея. “Підзаробляти на стороні” стражам порядку не дозволяє закон.

– Хіба міністр не знає, що су­місництво для поліцейських є проявом корупції?! – вибухає один із наших співрозмовників, який понад 10 років охороняє спокій українців.

“Верхи” не можуть усвідоми­ти навіть таких очевидних ре­чей. Зрештою, у позаробочий час та вихідні поліцейські мали би відпочити, провести віль­ний час у колі сім’ї. Яка з них буде користь на основній робо­ті, коли прийдуть на неї, висна­жені підзаробітком?

Утім, декотрі поліцейські ви­мушено уже працюють на су­міжних роботах. Колеги з редак­ції розповіли: їхні знайомі, які служать у поліції, відбувши свої зміни, ідуть на “шабашку”: один таксує, інший – у чужих кварти­рах робить євроремонти...

Коментар для «ВЗ»

«Не можна повертатися до 90-х, коли міліціонери після основної роботи йшли охороняти нічні клуби з бандитами...»

Михайло Цимбалюк, народний депутат, генерал-лейтенант міліції, доктор юридичних наук, колишній начальник головних управлінь МВС України у Рівненській, Полтавській і Львівській областях

Розумію відчайдушний крок патруль­них поліцейських, яким хочуть приверну­ти увагу до своїх негараздів. Мене обурює некомпетентність теперішнього керів­ництва МВС (зрештою, як і попередньо­го) – замість того, щоб реально дбати про підвищення зарплати поліцейським, ви­ступають з ініціативами про підробіток для правоохоронців. Це жах! У нас таке у 90-х уже було: співробітники оперативних служб на своїй роботі отримували за мі­сяць в еквіваленті 15 доларів, і то – із за­тримкою. Вдень працювали у міліції, вночі змушені були охороняти клуби, в яких за­сідали бандити... Частина правоохоронців звільнялася і, на жаль, переходила на ін­ший бік боротьби зі злочинністю.

Те, що маємо сьогодні, – ганьба, до якої допустили особи, призначені президен­том Зеленським.

Ще один факт правового нігілізму – пропозиція доплачувати поліцейським від­соток із накладених ними штрафів на по­рушників ПДР. Ми це теж колись мали. Доходило до анекдоту. У ДАІ підлеглі писа­ли рапорти своїм начальникам: у зв’язку зі складним матеріальним становищем про­шу видати мені на вихідні дорожній знак “40” і міліцейський жезл...

Аналогічних “підзаробітків” не мож­на допускати! Треба шукати інші вихо­ди. Потрібен збалансований бюджет. Чо­мусь знайшли солідні кошти на СБУ, на офіс Генпрокуратури. А поліцейським гід­ної зарплати не забезпечили. Чи не кожен із цих людей на ротаційній основі побував в АТО. Вони щодня не знають, чи повернуть­ся з роботи додому. Маємо розгул злочин­ності, у людей багато зброї...

Йшли на цю нелегку службу, коли серед­ня зарплата в Україні становила 9 тис. грн. Нині її показник перевищив 14 тис. грн, а па­трульним і далі платять 13 тисяч. Поліцей­ські ледве зводять кінці з кінцями. Соціаль­ні пакети для них відсутні. Керівництво МВС не думає про житло для особового складу...

В Європі зарплата поліцейського зна­чно вища від середньої – не менш ніж 3 тис. євро. Якщо німецький поліцейський прослужив 10 років, під час звільнення йому компенсують половину вартості жит­ла. Служиш 20 років – повертають 80% вартості квартири. Понад 20 років на служ­бі – отримуєш службове помешкання без­платно, можеш його приватизувати...

Наш відомчий міністр має іти до прези­дента (бо прем’єр нічого не вирішує) і по­казувати, скільки коштів повертає державі МВС – а це десятки мільярдів. І переко­нувати, що правоохоронці достойні гідної зарплати за свої ризики. Громадяни ма­ють бути впевненими, що їхнє життя – під надійним захистом. Зарплата поліцей­ського має становити не менш ніж 25 тис. грн. Для порівняння, охоронці у торгових центрах отримують 20 тис. грн…

Читайте також: Андрій Худо у проєкті "Балючі теми". Про особисте, бізнес, статки, Садового, Антонова…