Мріяв, щоб Україна була кращою

Його знали не тільки як популяризатора творчості знаменитого письменника, голову Міжнародного фонду Івана Франка, а й як дипломата, вченого-інженера, громадського діяча, краєзнавця…

— Роланд Тарасович, яко­го я добре знав, був носієм генетичної пам’яті про нашо­го генія, — так відреагував на смерть Роланда Франка на­родний депутат Михай­ло Цимбалюк. — Мав честь дружити з ним упродовж ба­гатьох років. В останні міся­ці через хворобу йому було тяжко спілкуватися, але за­вжди був у вирі подій. Ми мали з ним багато планів, зо­крема щодо пам’ятника Іва­ну Франку у Києві. Обгово­рювали нові проєкти щодо поширення творчості Івана Яковича у світах. Роланд Та­расович добре знався на ди­пломатії, на державній служ­бі. Був носієм серйозної інформації про Україну. Його турбувало, що не все у тепе­рішньому світі відбувається так, як мало би бути. Довги­ми вечорами обговорюва­ли з ним, що можна зробити, аби Україна стала кращою. Він квапився жити. Глибоко вникав у роботу Франково­го фонду, часто приїжджав на свою малу батьківщину, у Нагуєвичі. Цього року 27−28 серпня разом ми з ним пла­нували бути у Дрогобичі на врученні міжнародної Фран­кової премії, відзначити чер­гові роковини Івана Яковича, де завдяки новому керів­ництву його музею справи пішли на краще… Роланд Тарасович часто бував у му­зеї-квартирі Франка у Киє­ві. Дуже боляче реагував на байдужість теперішньої вла­ди до постаті Франка. Онук Великого Каменяра зали­шив по собі великий слід…

Читайте також: На батьківщині Івана Франка — виставка «Магія галицької знимки»