У «Домі Франка» пахне лавровим листом, рибою, старими книгами та свіжоспеченими булочками

Коли побачила оголошення на сайті Львівської облради про інтерактивну екскурсію «Запахи Дому Франка», перше, що спало на гадку: славетний Каменяр любив вишукані парфуми? Заінтригувало! Та, виявилося, йдеться зовсім не про шлейф французьких парфумів поета. Автор оригінальної ідеї — історик та заступник директора Національного літературно-меморіального музею Івана Франка (в народі установу називають «Дім Франка») Ігор Медвідь каже, екскурсія переносить в атмосферу початку XX століття, де у родинному будинку Івана Франка у місті Лева жила його сім‘я — дружина Ольга та четверо дітей. Які аромати оточували Івана Франка та його родину? Які життєві історії письменника пов’язані із запахами? Завдання відвідувача музею — поринути в атмосферу стилю життя Каменяра через запахи.

… У музеї на вулиці Франка, 152, мене зустрічає автор екскурсії Ігор Медвідь. Цей дім письменник родом із Нагуєвичів Дрогобицького району побудував у Львові після 25-и років своєї творчої діяльності. Довгий час Франко перебивався у різних орендованих квартирах. Коштів на власне помешкання бракувало. У 45 років Франко нарешті отримав дах над головою. Будинок для сім‘ї побудував завдяки щасливому випадку.

«Це старт історії успіху, — каже Ігор Медвідь. — На 25-річний ювілей творчості українська спільнота Львова, серед яких Наукове товариство Шевченка, вирішили подарувати Франку кошти на будинок, як це зробили поляки для свого прозаїка Генрика Сенкевича. Івану Франку подарували п‘ять тисяч австрійських корон. Цієї суми вистачило лише на земельну ділянку. Франко взяв ще 28 тисяч корон кредиту у Крайовому банку (ставка позики — 4% річних), долучив ще кошти з посагу дружини Ольги. Іпотеку справно виплачував, бо на той час мав непогану роботу в Науковому товаристві Шевченка, де працював редактором і науковцем. Кредит на житло був розрахований на 33,5 років. Та не встиг повернути всю суму кредиту, бо помер. Кредит погасив син Тарас. А першою гостею збудованого дому була Леся Українка».

Враження від будинку, де мешкала родина Франків, важко передати словами. Великий будинок із трьома спальнями, просторою вітальнею, кухнею, широким коридором… На другому поверсі — кімната для прийому гостей з фортепіано та кімната, де жили сини Франка — Петро і Тарас.

Ігор Медвідь каже, на екскурсію «Запахи Дому Франка» його надихнули дослідники з Івано-Франківська. Презентували історику програму «Країна на запах», досліджували запахи столиці Галичини. У рамках програми у 2021 відвідали і «Дім Франка». «Наша мета — щоб „Дім Франка“ був домом незвичайних екскурсій, — наголошує автор екскурсії про запахи музею. — Якщо раз тут побували, не означає, що все знаєте і бачили. „Фішка“ екскурсії — в кожній кімнаті даю відвідувачам понюхати якийсь запах із закритими очима. Треба вгадати, що це. Потім пояснюю, як цей аромат пов’язаний із життям Івана Франка. Наприклад, у передпокої будинку даю нюхати лавровий лист. Чому? Бо на 25-річний ювілей творчості Франку подарували лавровий вінок, як символ слави».

Переходимо у вітальню — робочий кабінет Франка.

Тут затишно і по творчому цікаво. Шафи з книгами, робочий стіл, картини… Оперна співачка Соломія Крушельницька подарувала родині Франків ріг достатку. Його поет зберігав у своєму кабінеті.

«Франко не палив, але був випадок, пов’язаний із чорним сюртуком (подовженим піджаком), — розповідає Ігор Медвідь. — Цей сюртук Франко позичив у свого кума Яна Каспровича, польського поета, співробітника по газеті Kurjer Lwowski. Сюртук потрібен був Франку на читання лекції, яка б підтвердила його готовність до викладання в університеті. Перед тим захистив у Відні докторську дисертацію. Були правила — лекцію треба було читати у парадному одязі. На лекцію Франка хотіло потрапити чимало охочих. Аудиторія не гумова. Вхід був за запрошеннями. Та деякі студенти підкупили охоронця цигарками. Після виступу студенти підкидали Франка, що аж трохи порвали піджак».

Йдемо до родинної їдальні Франків. У затишній світлиці відвідувачам екскурсії дають нюхати зерна кави та чай. Іван Франко любив чай, додавав до напою варення, сиропи, які Ольга приготувала із фруктів вирощених у власному саду. Самовар для приготування чаю Франко привіз з Одеси (оригінальний самовар дочка Ганна забрала з собою в Канаду).

«Франко дуже любив каву меланж (еспресо із збитими вершками), — наголошує екскурсовод. — Щоранку Ольга пекла йому булочки до кави».
У цій кімнаті пан Ігор вмикає мелодію гуцульських мотивів і дає нюхати сушені гриби. Франко любив збирати гриби. Це було його друге хобі після риболовлі.

«Франко не був гурманом, їв переважно супи, булочки, полюбляв пиво з флячками (страва з рубленого м‘яса), — продовжує розмову Ігор Медвідь. — Улюблена страва поета — молода картопля з грибною підливою. У родині Франків була традиція: на іменини господиня пекла іменний м’ясний пиріг, зверху тістом викладали ім‘я. Але для Івана Франка на пирозі писали «Тато».

У жіночій спальні — ліжка, де спали дружина Франка Ольга і дочка Анна. Тут Ігор Медвідь дає нюхати олію, яка була призначена для змащування швейної машинки. Шила на ній Ольга. В архівах знайдено факти, що діти Франка були надто активні, що часто рвали одяг. Мама змушена була постійно латати одяг. Також у жіночій спальні дають нюхати лаванду, яка заспокоювала і налаштовувала маму і дочку на міцний сон.

Йдемо на другий поверх «Дому Франка». Тут простора кімната для гостей з фортепіано (на ньому грала Ольга). Після смерті поета, вдова Ольга перший поверх будинку здавала в оренду, а сама мешкала на другому. В цій кімнаті помістили родинний експонат — клубки з нитками, Ольга любила в‘язати. Ігор Медведь традиційно пропонує мені із заплющеними очима вгадати аромат. Це олія пачулі та жасмину.

«Ми не знаємо, які парфуми були в Ольги, але вона їх точно мала, — продовжує розмову історик. — Вона була з елітного дворянського роду, народилася на теренах Слобожанської України».

Фініш екскурсії — спальна кімната, де жили сини Франка Петро та Тарас. Петро був хіміком і облаштував у кімнаті робочу лабораторію. Тож тут екскурсовод дає понюхати запах солі — хімічний реактив юного хіміка. Іван Франко скептично реагував на хобі сина. Але одного разу в будинку не було черкалець (сірників для запалення лампи). Петро власноруч зробив вогонь для гасової лампи. Відтоді батько визнав талант сина. Петро став професійним хіміком, працював у Харкові, був автором кількох хімічних патентів.