«То я москаль? Се новина для мене!»

Львівський Дім Франка та його директор Богдан Тихолоз виступають з ініціативою офіційного звернення до Комітету Нобелівської премії — з вимогою виправити прикру помилку у визначенні громадянства Івана Франка. І закликають підтримати це звернення небайдужих громадян і ЗМІ.

Країну, з якої походив номі­нант на Нобелівську премію з лі­тератури 1916 року, у базі даних на сайті Комітету названо… Ро­сійською Федерацією. Увагу до цього факту привернув у своєму пості у Фейсбуці Ruslan Muzzle. (На сторінці пана Руслана є по­силання на текст документа. — Г. Я.).

За словами Богдана Тихо­лоза, Франко справді був номі­нантом на Нобелівську премію з літератури, хоча й не отримав її з низки причин, серед яких — його передчасна смерть.

— Іван Франко ніколи не був громадянином ані Російської імперії, ані тим паче Російської Федерації. Усе своє життя він був підданим імперії Габсбур­гів! Якщо бути точним, народив­ся Іван Франко в Австрійській імперії (яка існувала в 1804—1867 рр.), а помер у двоєдиній Австро-Угорській державі (час її існування — 1867−1918 рр.). Усі 60 років Франкового жит­тя (1856−1916) повністю вкла­даються в епоху імператора Франца-Йосифа І (1830−1916), цісаря-«рекордсмена» з динас­тії Габсбургів, який перебував на престолі 68 років, — розповів директор Національного літера­турного музею Івана Франка.

Іван Франко кілька разів бу­вав у Російській імперії (точні­ше, в підросійській Україні, зо­крема у Києві та Одесі, які тоді були для галичанина «закор­доном»). Однак ніколи країною проживання Івана Франка не була Росія (у жодних політичних формах її існування).

Натомість упродовж усього свого життя він був жителем ко­ронного краю Дунайської імпе­рії — Королівства Галіції та Лодо­мерії (себто Галичини і Волині). Тож навіть за суто формальни­ми критеріями країна (country) Івана Франка — це аж ніяк не RUSSIAN FEDERATION (RU) now UKRAINE (UA) (як зазначе­но в базі даних Нобелівського комітету), а AUSTRIA (AT) now UKRAINE (UA).

— Документи на подання в Нобелівський комітет вже го­туємо, — каже пан Тихолоз. — Маємо в архіві музею метрику про народження, де зазначено громадянство, свідоцтво про смерть, диплом про докторант Віденського університету. Ці всі копії додамо до офіційного листа. Ініціативу вже підтрима­ло Міністерство культури. Ма­ємо їм надати інформацію, і від них також буде офіційне звер­нення.