Хтось обіцяє президента за скло посадити, хтось — олігархів каструвати…
Із виборчих програм кандидатів на булаву можна анекдоти складати
Знаєте, яка частка виборців хоча б «сікось-навкось» читає кандидатські програми? Як показує соціологія, цифра і до 15 відсотків не дотягує. «А що там читати? — кажуть одні. — Усі однаково брешуть». Хтось воліє вивчати претендентів на булаву вухами — не читати, а слухати. А комусь «по барабану», хто світліше майбутнє обіцяє: головне, від чиїх кандидатських штабів «гречкосії» щедріші. Зрештою, чимало кандидатів теж ставляться до цього обов’язкового атрибуту виборчої кампанії зневажливо. Хтось пише плани «ні про що» — наче для відчіпного: уся програма на одному аркуші вміщається. Комусь навіть у словник ліньки зазирнути: у тексті — море помилок. У когось така ахінея у програмі, що жодним боком на здорову голову не налазить. Доходить до абсурду, як із кандидатом на президентство Капліним, який навіть не допетрав, що коментує в ефірі пункти програми гітлерівської партії як свої. Хоч би прочитав те, що за нього штатні «писарі» написали… Журналіст «ВЗ» простудіювала програми усіх 44 кандидатів на президентську булаву. І пропонує свою добірку під умовною назвою «Вибране: маразми та перли».
Помиляєтеся, якщо думаєте, що «найржачніша» програма у коміка Володимира Зеленського. Та серед ходоків у президенти такі «перломети» є, що з них можна комедійну трупу створювати, і хоч завтра — у гастрольний тур. Он у «екс-регіоналки» Інни Богословської не програма, а готовий номер для стендап-шоу. Мало того, що Германівна вже проголосила себе президентом (так і пише: «Я, як президент України, гарантую…»), то ще й безперервний «стриптиз» українцям обіцяє. Грозиться оголити президентське життя. «Президент України зобов’язаний мешкати в резиденції під публічним наглядом, користуватися виключно державними засобами зв’язку та листування з фіксуванням технічними засобами життєдіяльності президента України», — прописано у передвиборчій програмі Богословської. Ну просто як анонс реаліті-шоу «За склом». Страшно навіть подумати, що пані кандидат мала на увазі під «фіксуванням технічними засобами життєдіяльності президента». З такими масштабами доведеться окремий телеканал створювати — для цілодобової трансляції усього зафіксованого.
Поки Богословська на вітрину готується, Олег Ляшко бідкається, як убезпечити українців від отруйної шаурми, миття туалетів у Польщі та засилля китайців-комбайнерів. Аби дізнатися про насущні проблеми народу, головний «вилоносець» і під землю ходив (у шахти), і села босоніж топтав, і «фермою пропах», і навіть біля мартенівської печі пітнів (увесь маршрут Ляшко детально у програмі виклав). Вислухав шахтаря з Павлограда, фермера з Харківщини, лікаря з Чернігова та виховательку з Черкас — і «План Ляшка» готовий. Кожному українцю — по повному холодильнику! Кожному кіоску — по безпечній для здоров’я шаурмі! Кожній доярці і свинарці — по пенсії, більшій ніж у прокурорів! Кожній дитині — по робочій професії (аби через брак пролетарських робочих рук скоро не довелося комбайнерів з Китаю виписувати)! А щоб дітлахи носом, бува, не крутили, Ляшко не забув вписати у передвиборчу програму власну історію успіху. «Перший запис у моїй трудовій — «скотар колгоспу «Прогрес», — згадав юність Ляшко. А якби не почав зі скотаря-тракториста, хтозна чи виріс би у головного «скотинякоборця». У людину великої любові та щедрості, яка обіцяє усім дати, усіх зігріти. Як прописано у «президентській» програмі, гріти Ляшко збирається справедливими тарифами, давати — субсидії і безкоштовні лічильники.
Кандидат Володимир Петров обіцяє кожному українцю щоденно безкоштовний хліб і видовища. Точніше — хліб і «халявну» дозу Інтернету. А до хлібця усі охочі зможуть не лише дармовою ковбаскою, а навіть парочкою баночок ікри (і не заморської, кабачкової) розжитися. Вкрав — і їж на здоров’я. Головне, під час крадіжки на цінники дивитися. Бо кандидат Петров гарантує скасування будь-якої відповідальності за «тирення» харчів лише на суму до 1000 гривень. Ось тільки йому про сухарі і для себе подумати не завадило б. Хтозна чим скінчиться кримінальна справа, у якій Петров фігурує разом з відомим блогером Олександром Барабошком. 29 листопада обох затримали за підозрою в організації фейку про домагання заступника начальника відділу департаменту захисту економіки Нацполіції Олександра Варченка до студентки-третьокурсниці. Барабошка відправили у СІЗО, звідки він вийшов під заставу. А політтехнологу-продюсеру Петрову «виписали» цілодобовий домашній арешт. До речі, це не перша спільна «справа» Барабошка і Петрова. Обидва персонажі (з їхньої ж «веселої компанії» і небезвідомий Олексій Дурнєв, який бігав з велетенською морквиною за Яценюком) засвітилися у кількох виборчих кампаніях у ролі «мочиловців».
«Нам потрібен президент, який має найкращу освіту — як українську, так і західну; має досвід професійної роботи в успішних країнах світу. Той, що мислить масштабно та далекоглядно, ерудований та з широким світоглядом, має успішний управлінський досвід у бізнесі національного масштабу та досвід державної служби на високій посаді у виконавчій владі. Він мусить бути принциповим, сміливим та рішучим. Я вирішив балотуватися у президенти, тому що найкраще відповідаю вимогам до кандидата на цю посаду», — «скромно» зазначив у своїй виборчій програмі екс-міністр екології Ігор Шевченко. Ну звісно: тільки високоосвічена, далекоглядна та рішуча людина додумається «бомбити» «шапкомат» у Давосі, а потім ще й хвалитися цим як геніальною піар-операцією. Чи не в «єдиного легітимного» пан Шевченко фокус запозичив, увірувавши, що шлях до президентського крісла «стиреними» шапками встелений?
Та тільки восьми давоських шапочок для президентства замало. А для старту клоунського проекту вистачить, вирішив екс-міністр й анонсував створення антикорупційного «Руху синіх шапок». Колишній головний фіскал Роман Насіров вже, мабуть, подумує заявку на членство подати. Ну де ще «синьошапочникам» кращого прапороносця знайти, ніж природжений антикорупціонер Насіров, який у своїй «президентській» програмі обіцяє нещадну розправу для корупційної гідри? Та й ліпшого стяга, ніж насіровська картата ковдра на древку, для анонсованого Шевченком руху не придумаєш.
На тих, кого викриватимуть «синьошапочники», чекає справедливе покарання від Ольги Богомолець. Корупціонерам вона обіцяє дієвий Антикорупційний суд і нові в’язниці. Ну, а що: куди ж ще витрачати конфісковані у хапуг капітали, як не на будівництво «нульцевих» в’язниць для тих же хапуг? Та й самих корупціонерів можна на будові задіяти — трудотерапія одначе. Будуть в Україні свої БАМи строгого режиму — богомольсько-антикорупційні мури. При цих новітніх виправних установах заодно можна і спеццентри для «політичної кастрації» олігархів відкрити — з боксами для «соціальної ізоляції» (її Богомолець теж обіцяє) кастрованих.
«Настав час змінити старих політиків, країну змінять лише нові люди. З першого дня на посаді президента я призначу порядних та професійних людей на ключові посади в країні, а не кумів та братів», — це з передвиборчої програми головного «народного контролера» Дмитра Добродомова. На місці кумів і братів я б образилася. Це ж що виходить: пан Добродомов усіх «своїх» у статус непорядних бездар записав? Хоча ні, не всіх. Про дружин, дітей і батьків Добродомов не згадував. Ну хоч комусь із родини залишив шанс на ключові посади за його президентства.
«Вигнати дурнів з влади та збудувати дороги» — одна з формул успіху для України від «ходока» у президенти Олександра Шевченка. Ось тільки не знати, що з двох згаданих завдань простіше. А пан Шевченко, схоже, придумав, як обидві задачки одним махом вирішити. Спершу прикинув, скільки дурнів у владі, й анонсував скорочення чиновників на третину. Далі зметикував, що звільнену армію можна перекваліфікувати — на курсах для професійної адаптації. Чи не на дорожників, бува, колишніх чиновників переучуватимуть? Тоді Шевченкові плани про «надшвидкісну Україну» точно мідним тазом накриються. «Для того, щоб не залишитися на задвірках цивілізації, мусимо знайти спосіб „обігнати не доганяючи“ держави та спільноти, які зараз попереду нас», — прописав Шевченко у своїй «президентській» програмі. Та хіба з дурнями побудуєш дороги для такого фантастичного стрибка у просторі та часі? Хіба тільки пан Шевченко замовчує, що у таємній лабораторії на «Буковелі» машину часу конструюють.
Як натякав «буковельський кандидат», посада президента йому потрібна для того, аби можна було робити більше добрих справ. А більше добрих справ — це більше шансів потрапити у рай, який пан Шевченко називає своєю найзаповітнішою мрією. «Виберіть мене — і буде вам усім едем», — обіцяє кандидат Геннадій Балашов. Грозиться організувати на території України податковий рай не лише для українців — для людства. Та такий, що «Америка і Європа будуть аплодувати нам стоячи як наймудрішому і найуспішнішому народу у світі». Схоже, для пана Балашова з його райськими галюцинаціями пункт про легалізацію легких наркотиків з передвиборчої програми Романа Безсмертного особливо актуальний.