Ведмежа послуга Міхеїлу Саакашвілі

Після звільнення Міхеїла Саакашвілі Печерським судом з-під варти серіал під назвою «Незвичайні пригоди грузинів в Україні» набув нових барв. Гості з Кавказу стали почуватися у нас так впевнено, що Саакашвілі вже приміряється до посади прем’єра. Щоправда, за його словами, він не може бути в українській політиці довгостроково, бо йому потрібна не рутина, а великі прориви. Від президентських амбіцій Саакашвілі відхрещується. Можливо, тому, що балотуватись у президенти йому забороняє закон. Саакашвілі не був помічений у надмірній скромності. Тому анонсовані ним «зміни в Києві» можуть сприяти перетворенню посади президента на декоративну. За таких умов посада прем’єра стає головною у країні. І на шляху до цієї вершини Саакашвілі допомагають корумпована судова система України та, за даними ГПУ, «гаманець Януковича» Сергій Курченко.

До планів Генпрокуратури не входило вдягати на чоло Міхеїла Ніколозовича мученицький вінець. Електронного браслета на нозі, на думку ГПУ, було б цілком досить. Нагадаємо, запобіжний захід для підслідного обирається з оцінки судом його можливостей тиснути на слідство. Чим, як не тиском, є збирання натовпів «безкорисливих» прихильників та брутальні погрози у бік української влади, озвучені самим Саакашвілі під стінами Верховної Ради одразу після втечі з-під варти 8 грудня? Та й записи розмов Саакашвілі з «гаманцем Януковича» Сергієм Курченком, оприлюднені у Раді генпрокурором Луценком, мали б суд принаймні насторожити. Не насторожили. Саакашвілі вийшов з залу суду з переможною усмішкою і… без браслета.

До особи Лариси Цокол не зайве придивитися пильніше. Ця суддя, за даними ЗМІ, відзначилася дивною гуманністю щодо підслідних у резонансних справах. Саме вона звільнила з-під варти вбивцю Георгія Гонгадзе Олексія Пукача 2004 року. Особливо «урожайним» на прояви гуманності пані Лариси став 2015 рік, коли звільнила з-під варти одразу трьох відомих пі­дозрюваних: «діамантового» прокурора Олександра Корнійця, нардепа-радикала Ігоря Мосійчука та колишнього лідера партії «УКРОП» Геннадія Корбана.

Те, що судова система України просякнута кумівством, не секрет. Як у краплі води це видно на прикладі Печерського райсуду — чи не найжирнішій суддівській парафії нашої держави. Безпосередній шеф Лариси Цокол — голова Печерського райсуду Руслан Козлов через дружину-суддю Ганну Крижанівську пов’язаний з Антоном Чернушенком, колишнім головою Апеляційного суду Киє­ва. Після Революції гідності він втік до Росії, де, за даними тамтешніх джерел, контактує з іншим відомим утікачем — Андрієм Портновим.

І ось тепер — увага. Напередодні компліментарного для Саакашвілі судового засідання Андрій Портнов, скориставшись «Фейсбуком», відкрито кепкував з українських силовиків і влади загалом, передрікаючи вихід Міхеїла Ніколозовича з-під арешту. Портнов також, мабуть, щось знав.

Як бачимо, керована «з-за парєбріка» і поки що не реформована судова система України відкрито стала на бік тих, хто з натхненням, вартим кращого застосування, відкриває внутрішній фронт. Аби захопити владу, вони не гребують нічим. Навіть провокацією у вигляді штурму Жовтневого палацу під час акції 17 грудня, який не мав жодного сенсу. Єдина користь — це спровокувати бійку, аби пролилася кров. Принижені та побиті соратниками Саакашвілі працівники Нацгвардії змогли втримати ситуацію.

Безглуздий штурм Жовтневого палацу засудили посольства Німеччини, Британії та США. Але Міхеїл Саакашвілі, попри наявність відео, заперечує, що закликав людей йти та організовувати штаб у Жовтневому палаці. Так само він заперечував і прорив державного кордону та втечу з-під варти, зустріч з олігархом Ігорем Коломойським, переговори з олігархом сім’ї Януковича Сергієм Курченком.

Зрозуміло, що навіть за повної безкорисливості рядових симпатиків, агітаційні матеріали, сцени, звук, переїзди, утримання партійних осередків, оренда приміщень тощо потребують набагато більших вкладень, аніж можна заробити лекціями у США та Європі. Пускати шапку по колу — громіздко і неефективно. Простіше домовитись з кимось, у кого грошва є. Першим таким «кимось» для Саакашвілі, як повідомляє преса, став колишній ворог і раптовий друг Ігор Коломойський. З ним наш кавказький претендент на папаху зустрічався у Женеві 7 вересня — за три дні до прориву кордону. Один лише прорив державного кордону, судячи з аудіорозмов помічника Саакашвілі Северіона Дангадзе, обійшовся у 300 тисяч доларів.

Аудіобомба вибухнула за неповні три місяці. Очільник ГПУ Юрій Луценко звинуватив Саакашвілі в антидержавній змові з «гаманцем Януковича» Сер­гієм Курченком. Останній, судячи з продемонстрованих аудіозаписів, був не проти дати грошей Саакашвілі на зміну влади в обмін на підтримку у подальшому курченківських бізнес-інтересів в Україні.

Жваву дискусію викликала тема справжності «плівок» Саакашвілі-Курченка. Один з експертів, фоноскопіст Кирило Усков, знайшов у продемонстрованих в Раді фонограмах понад два десятки склейок, назвавши їх мультиком, не придатним для розгляду в суді. Це опосередковано підтвердив і речник ГПУ Андрій Лисенко. Сам же ген­прокурор висловив готовність піддати записи експертизі найавторитетніших закордонних фахівців. Немонтованих записів, за словами генпрокурора, є доста — багато годин.

Втім, Юрій Луценко навряд чи вийшов би на трибуну ВР, не переконавшись попередньо у залізобетонності своїх доказів. Тож «мультик» точніше було б назвати трейлером. Для реклами фільму, як відомо, робиться ролик з нарізкою найбільш цікавих епізодів. Тому експертиза аудіозаписів без оригіналу — це теж саме, що визначати смак їжі за запахом.

Ще один козир ГПУ — заарештований поплічник Саакашвілі Северіон Дангадзе, або «Сєвєр». Звільняти його ніхто не поспішає — ані ГПУ, ані фани Саакашвілі. Та й розмов, що це не його голос і не він на відео, не ведеться.

Зважаючи на події біля Жовтневого палацу, можна зробити висновок, що суддя Лариса Цокол зробила Міхеїлу Саакашвілі ведмежу послугу. Під час суду в європейських друзів України екс-президент Грузії викликав співчуття, а тепер його дії вони засуджують. На Заході не в захваті, що Міхеїл Саакашвілі дистабілізує ситуацію у воюючій країні за гроші сумнівного поход­ження.