«Потім за Верховну Раду візьмемося»

м. Київ

За останні три місяці київський Майдан кардинально змінився. Активісти-аборигени зізнаються, що тих, хто тут був у «гарячі» часи, залишилося зовсім мало. Одні на війну поїхали, інші — городи копати.

Живуть з пожертв. Тут чи не на кожному кроці стоять відповідні скриньки, на яких написано: «На сигарети та харчі». Люди не скупляться: хто двадцятку кине, а хто і 50 гривень. Напередодні виборів настрій тут песимістичний: одні не знають, за кого голосувати, інші — не вірять, що новий президент щось змінить.

Волонтер польової кухні пані Алла ще не визначилася з фаворитом президентських перегонів. «Треба змінювати не людей при владі, а систему», — каже впевнена жінка.

Колега пані Алли Руслан теж не вірить у покращення після виборів. Чоловік зай­няв категоричну позицію — проти всіх. «Згоден, щоб президентом став будь-хто з кандидатів, головне, щоб люди відчули зміни на краще», — зітхає. Активіст вважає, що Майдан має стояти принаймні до осені...

Біля чернівецького намету — свіжоскопана грядка, на якій посаджено квіти, деревця. Двоє постояльців — Володимир та Юрій — смажать картоплю, по телевізору — новини. Обидва підуть голосувати. «Потім за Верховну Раду візьмемося», — запевняє Юрій. У наметі з вивіскою «Коломия» мешкають активісти з різних регіонів. Пан Юрій з Дніпропетровщини рівно півроку на Майдані. Переконаний, що розходитися ще рано. «На вибори, звісно, піду. Потім треба обов’язково парламент змінити. Машина залишилася стара, люстрації не було».

Олег Савчук із Прикарпаття у 14-й сот­ні Самооборони. Хотів поїхати на схід, але через поранену ногу під час подій на Майдані відмовили. Та додому ще не збирається. «З мого намету два трупи, одного ледве відкачали у Польщі, — стискає кулаки. — Політики кричали, щоб до виборів стояли, віче буде постійно. Після м’ясорубки все заглухло, нікого тут і близько немає». «Революція не народила нового лідера, — долучається до розмови пан Юрій. — Доведеться обирати з тих, кого пропонують».

У наметі Донеччини настрій аполітичний. Голосувати ніхто не має наміру. «Сенсу немає, — впевнений юний активіст В’ячеслав з Луганська, — Крим, Донецька, Луганська області не голосують. Вибори все одно будуть недійсними». Хлопець вчився у Вінницькому ліцеї МВС на третьому курсі, коли його відрахували за підтримку Майдану. Зізнається, що радий вже й додому поїхати, але боїться переслідувань. «Коли у березні поїхав додому, відразу прийшли міліціонери. Добре, що мене не було на той час у квартирі, коли дізнався — відразу ж сюди. На сторінки у соцмережах постійно приходять повідомлення від невідомих, мовляв, приїду додому — придушать українським прапором».

Біля кримського намету — басейн з водою, на дні якого черепашки, поруч — пальма, лежаки. Утім, настрій у постояльців пригнічений. «Крим ображений на владу, — каже координатор із розселення біженців кримська татарка Гайде Різаєва. — На вибори піду, бо, надіюся, що новий президент буде справжнім, а не злодієм і вбивцею, як попередній».

Росіянин Володимир Малишев півроку тому приїхав на Майдан як журналіст. Та побачивши все на власні очі, вирішив підтримати українців — через соцмережі доносив землякам правду. Тепер дороги назад, на батьківщину, немає. З намету Володимир переселився у хостел, бо вважає, що Майдан свою функцію виконав і має потрохи згортатися. «До виборів треба ще стояти, а далі — не бачу сенсу. Українське суспільство дозріло до того, що готове скинути неугодну владу. Звісно, потрібні нові люди: краще п’ять років помилок, аніж 50 — саботажу».

Коментар для «ВЗ»

Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Не бачу жодної потреби у тому, щоб Майдан стояв. Це, швидше, чинник внутрішнього збурення, який заважає консолідованій боротьбі за незалежність на сході. Якщо анархія триватиме, це буде загрозою для будь-якої влади. Дедалі частіше чути розмови про третій Майдан. Якщо це станеться, це зруйнує всю країну! Українська нація має консолідуватися на захист незалежності, а внутрішні чвари — це крах країни.

Як на мене, люди, які досі стоять на Майдані, не можуть себе знайти у новому житті. Барикади у центрі столиці — це символ розколу. Зараз барикади потрібно зводити на сході країни. Нехай йдуть у Нацгвардію. вештатися по Майдану — це не діло. Яка наразі контрольна функція Майдану? Приходити до Ради з палицею? Це не вихід. Після виборів Майдан має розійтися. Активісти можуть записатися у Нац­гвардію і їхати на схід боротися з сепаратизмом. Або ж їхати додому і обстоювати Україну на засадах Майдану.