Проти французьких «когутиків» – бойові українські орли!
Чи під силу підопічним Михайла Фоменка здобути путівку на чемпіонат світу у Бразилії?
Стогін розчарування і зневіри почувся у футбольному просторі України, коли у понеділок зі штаб-квартири ФІФА прийшла звістка про те, що суперниками українців у матчах плей-оф за право грати на Мундіалі-2014 будуть французи. Здається, від спровокованого цим жеребом шоку досі не можуть отямитися ні наші футболісти, ні їхні тренери, ні експерти. Про уболівальників і говорити не доводиться. Менш як за місяць до “стиків” всіма ними оволодів «похоронний» настрій…
Привид команди Дідьє Дешама лякав і відставних тренерів, які у коментарях натякали: французи для нас — найгірший варіант. Хотіли того «специ» чи ні, але своїми міркуваннями вони завчасно наганяли страх на підопічних Михайла Фоменка, сіяли паніку, деморалізували команду...
Мабуть, настрій наших забобонних футболістів погіршила і та обставина, що перший стиковий матч будемо проводити на своєму полі. Вважається, це гірше, ніж спочатку грати у гостях. Переможну крапку начебто краще ставити у домашніх стінах, при підтримці рідної публіки. Чергова фобія...
Не без того, що гравці національної збірної знають негативну статистику попередніх матчів проти «когутиків». Цей чинник теж може тиснути на футболістів. Як і усвідомлення того, що їм протистоятиме команда, за яку колись виступав нинішній президент УЄФА Мішель Платіні. Підсвідомо у деяких наших головах засіла крамольна думка, що через це арбітри симпатизуватимуть французам…
Але якщо не пороти гарячки, помізкувати на тверезу голову, то можна дійти висновку, що справи наші не такі вже й кепські, як видається. Ну і що, що Франція? Немає непереможних команд! І бразильці не завжди вигравали.
Українці зазвичай успішно виступали, коли грали другим номером, від оборони. Нам важливо у першому поєдинку у Києві зберегти свої ворота «сухими». Нульова нічия вдома — не такий уже й поганий для нас результат. Матч-відповідь у Парижі змусить французів розкритися, іти в атаку — саме тоді у наших «бігунків» з’являться шанси на разючі контратаки.
Фахівці кажуть, що оборонні редути французів не ідеальні. Верткі Девіч, Зозуля обов’язково знайдуть у них шпарину. Своєю чергою, Фоменко як колишній захисник вміє надійно вибудовувати власні оборонні редути.
Найбільший наш клопіт — як нейтралізувати Франка Рібері. Досвід тренерів має підказати, як виробити протидію цій загрозі. Можливо, Рібері має отримати персонального сторожа, якого звільнять від інших функцій на полі?
Не забуваймо, що у Києві ми маємо свого «француза» — Олександра Заварова. Він колись добре поморочив голову тому ж Платіні і його партнерам, чимало пограв у французькому чемпіонаті, тож знає традиції і манери тамтешніх футболістів. Заваров мав би нагадати збірникам, як у далекому 1986-му він у футболці з написом «СРСР» разом із шістьма іншими українцями у стартовому складі поклав на лопатки господарів «Парк де пренс» — 2:0. Як у тому ж Парижі у 1999-му національна команда України ледь не створила сенсацію, зігравши «по нулях». А могла тоді і виграти — якби юний Андрій Шевченко зі своїм пацанським драйвом, вийшовши віч-на-віч з голкіпером, замість того, щоб влучно пробити «на техніку», не задумав підступно пустити м’яча Бартезу між ноги…
І зрештою, про чи не основний аргумент для Ярмоленка, Коноплянки, Зозулі і Ко. Пройти французів для них має стати справою принципу, спортивного честолюбства. Цим вітчизняним зіркам не вперше ставити на місце зарозумілих візаві із закордону. Чому б не спробувати зробити це знову? Зрештою, це — у їхніх приватних інтересах. За нашими талантами давно спостерігають західні розвідники. Коли, якщо не у матчах зі знаменитими французами, показати себе у всій красі — зробив же це свого часу Заваров!
Як нам подолати Францію?
Іван ЯРЕМЧУК,
колишній гравець збірної СРС
