За героїнею Небесної сотні плакало все село Ріпнів

24 листопада 2013 року разом з цивільним чоловіком Володимиром (перший чоловік жінки з сусіднього села Кізлова помер, в сім’ї не було дітей). Тендітна жінка була в загонах сотні Самооборони Майдану. Чин похорону відбувся в селі Ріпнові Буського району Львівської області, де Ольга мешкала разом з рідними.

Ольгу поховали на сільському цвинтарі біля могили бабусі. На похорон зібралися згорьовані родичі, друзі з села. Серед живих квітів та вінків вирізнявся пам’ятний вінок її коханого Володимира.

Директор Ріпнівської загальноосвітньої школи першого ступеня Галина Нос пригадує, що Ольга Бура була активною школяркою, брала участь в усіх шкільних концертах.

Як розповіла “ВЗ” сільський голова Милятинської сільради Світлана Гриневич, Ольга була простою сільською дівчиною з бідної сім’ї. Мама Надія Матвіїв — санітарка в Буській районній лікарні. Тато помер. Ольга мала двох сестер. Старша мешкає в Ріпнові, молодша вийшла заміж в сусіднє село. “Ніхто в селі не думав, що Оля стане Героєм, — продовжує розмову пані Світлана. — У школі вчилася добре. Після закінчення нікуди не вступала, бо з дитинства хворіла, мала третю групу інвалідності”. Ольга не мала постійного місця роботи. На хліб заробляла, де могла, трохи працювала в пекарні.

“У нашій сільраді зареєстрували свідоцтво про смерть Ольги Бурої, — зазначає Світлана Гриневич. — У документі, який нам надали, є такий висновок — анафілактичний шок. Я спілкувалася з мамою щодо смерті дочки. Вона каже, що в медчастині Ользі вкололи знеболювальні препарати, яких, як виявилося, її організм не сприймав”.

Журналіст “ВЗ” поспілкувалася з коханим Ольги — 38-річним Володимиром. Чоловік ледь стримує емоції, зазнав душевної травми на все життя. Ольга померла на його руках в медчастині... “Поранила руку, коли подавала бруківку на будівництві барикад, — каже Володимир. — В рану потрапила інфекція. Через деякий час рука почала наривати, боліти. Їй ставало все гірше і гірше. Ми звернулися до хірурга. Лікар порадив зробити розріз, щоб почистити рану. Ользі зробили укол. Я сів біля неї, щоб спостерігати за процесом, потримати кохану за руку. В цей час у Ольги почалися сильні судоми. Я почав кричати “Рятуйте!”, але Ольга вже була мертва. Мене вигнали з кімнати...”. Володимир не збирається здаватися. Буде домагатися покарання медиків.

А тим часом...

Євромайдан Львова планує працювати сорок днів (до кінця березня), щоб вшанувати загиблих Небесної сотні. Після цього змінить формат — працюватиме в режимі недільного віча. Зараз на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку поповнюється Стіна пам’яті загиблих Героїв Майдану. Люди приносять туди квіти, запалюють лампадки, моляться за душі Героїв.