Пекін звинуватив Токіо у спробах виправдати власну ремілітаризацію через критику китайського оборонного бюджету

Між Китаєм та Японією спалахнув черговий дипломатичний скандал через розбіжності у поглядах на безпекову політику регіону. Приводом для цього стало перше інтерв'ю нового міністра оборони Японії Сіндзіро Коїдзумі іноземним медіа, у якому він висловив сумніви щодо точності оприлюднених Пекіном даних про фінансування армії. Водночас японський посадовець пообіцяв, що Токіо демонструватиме максимальну прозорість у питаннях фінансування новітніх військових технологій, включаючи штучний інтелект та безпілотні системи.

У відповідь Міністерство закордонних справ Китаю назвало звинувачення японської сторони безпідставними та такими, що вводять в оману світову спільноту. Китайські дипломати наголосили, що обсяг, структура та цільове призначення оборонного бюджету КНР є абсолютно відкритими, тому будь-які закиди на адресу країни є неприйнятними. У Пекіні вважають, що за допомогою такої риторики праві політичні сили Японії намагаються відвернути увагу від відродження «нового мілітаризму», що несе пряму загрозу стабільності та миру в Азійсько-Тихоокеоанському регіоні.

Ця публічна суперечка розгортається на тлі масштабного переозброєння сил самооборони Японії. У поточному фінансовому році військові видатки Токіо мають сягнути близько 10,6 трильйона єн (66,1 мільярда доларів), що, втім, становить менш ніж чверть від офіційного військового бюджету Китаю. Примітно, що у 2022 році японський уряд скасував багаторічне неформальне обмеження оборонного бюджету на рівні 1% від валового внутрішнього продукту і поставив амбітну мету збільшити цей показник до 2% ВВП до 2027 року. Водночас Сполучені Штати продовжують тиснути на Токіо, закликаючи підняти планку військових витрат до 3,5% ВВП за аналогією з іншими ключовими американськими союзниками.

Особливе занепокоєння у Китаю викликає не лише фінансова складова японських реформ, а й законодавчі зміни. Пекін послідовно засуджує розширення прав Японії на колективну самооборону, розробку та розгортання ракетних систем середньої й великої дальності, а також суттєве послаблення урядових обмежень на експорт озброєнь за кордон, вбачаючи у цьому демонтаж повоєнного пацифістського курсу країни.