Соціологія: українці бояться повертатись з-за кордону. У чому причина?
Понад 50% знайшли роботу, але продовжують отримувати соціальні виплати
Більшість українців з фронтових та прифронтових регіонів, які через широкомасштабне вторгнення рф виїхали за кордон, не планують повертатися в Україну. Понад 50% уже знайшли роботу, але продовжують отримувати соціальні виплати, як біженці. Низькі соціальні стандарти в Україні та відсутність достойної роботи — чи не найбільші страхи українців після питань безпеки. Подвійне громадянство не вважають стимулом для повернення. Є і політична причина небажання повертатися. Це поширення російської дезінформації «про тотальну зраду», що вас там не чекають.
Такі дані соціологічного дослідження презентували у Львові експерти громадської організації «Фонд сприяння демократії» (за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні).
Упродовж місяця (з жовтня по листопад цього року) опитано 281 громадянина за кордоном, їм скидали для заповнення онлайн-анкету.
Переважна більшість опитаних задоволені умовами та ставленням держав, що приймають українців. І лише 10% згадують про негатив: принизливе ставлення до працівників на низькокваліфікованих посадах, важкі умови праці, нижча за очікувану зарплата.
«Українці за кордоном поділились на два типи. Це ті, які гуртуються з іншими біженцями та зберігають українську ідентичність, і ті, які спеціально уникають земляків та прагнуть не говорити про свою національність (з питань безпеки, втоми пояснювати, чому відбувається війна та коли вона завершиться), — розповів на брифінгу віцепрезидент „Фонду сприяння демократії“ Юрій Гончаренко. — Чимало українців відчуває невизначеність майбутнього, що погано впливає на їхній психоемоційний стан. Поширення російської дезінформації „про тотальну зраду“ підсилює бажання не повертатись. Більшість українців хоче повернутись, але не бачить перспектив. Чимало людей досі боїться повертатись в Україну через погано облаштовану систему укриттів та не закритого неба в тилових містах».
Частина українців задоволена системою навчання дітей в школах за межами України. Тому не бачить сенсу повертатися, якщо їх діти здобувають якісну освіту.
«Відгуки про європейську систему освіти поділились 50% на 50%. Часто відзначають надто ліберальну модель навчання. Особливі невдоволення є щодо сексуальної освіти дітей у 8 років. Чимало батьків є більш консервативними: Україна їм видається ліпшою у цьому плані, — наголосив Юрій Гончаренко. — Чимало матерів також відзначає, що хоче кращого майбутнього для своїх дітей і тому буде залишатись за кордоном й надалі, навіть попри розлучення з чоловіками».
