«Не думала, що нашу область так швидко захоплять»

Оксана Погомій розповідає: ще у 2019 році зрозуміла, що буде повномасштабне вторгнення. «Я просто це знала. І тому, коли нас почали попереджати, що буде вторгнення, я до цього була морально готова. О 7 ранку 24 лютого мене розбудила подруга. «Ти що, не чуєш, стріляють! Війна почалася», — згадує жінка.

«Я не думала, що нашу область так швидко захоплять. Я написала пост у Facebook, збираємо все для того, щоб допомагати військовим. Ми готові були до спротиву. Але з голими руками», — каже Оксана. Вона також згадує, як херсонці вийшли на протест проти окупантів з українськими прапорами.

«Це були такі відчуття, ти беззбройний, вони зі зброєю, але ти висловив свою громадянську позицію. Ти сказав ворогу в обличчя, що вас тут не чекали. Вони не чекали, що люди вийдуть на спротив», — говорить активістка.

«Я пішла у волонтерський центр, це було 5 березня. Вже кацапи зайшли в місто. Вже Бузковий парк розстріляли. А моя подруга взяла прапор і пішла в центр. І вона мені дзвонить і каже: „Тут стільки народу!“. І я не витримала, я просто побігла. Це було просто щось неймовірне. У нас на День міста ніколи стільки людей не було. Там були тисячі. Русня стояла з автоматами. Ми були на невеликій відстані. Ми кричали їм „Геть з Херсона“, „путін х*ло“ — вони стояли і дивились. Це був перший мітинг, на який вийшли люди», — стримуючи емоції, згадує жінка.

«Ще один великий мітинг був 13 березня, це День звільнення від фашистів. Хода була дуже велика. Але я знаю, що після цієї ходи вже багатьох взяли на катівню. Перше, куди вони завозили, це в облраду, там була перша катівня. І 19 березня, якщо я не помиляюсь, вже почали розстрілювати, коли поранили, коли почали тягнути в машини. Після цього люди перестали ходити на мітинги», — говорить Оксана Погомій. «русскій солдат — фашист и окупант» — скандують херсонці на історичних кадрах відео.

У листопаді 2022 року мешканці деокупованих херсонських сіл зі сльозами на очах зустрічають воїнів ЗСУ, міцно їх обіймають, дарують квіти.

«11 листопада ми рубаємо дрова. Готуємося до зими. Проїжджає машина з нашим прапором. Ми ж готувалися сидіти в підвалах під обстрілами. Я наготувала тушонку, свічки, сірники. Ми переглянулися: це можуть спеціально зробити для провокації», — розповідає Оксана про події того памʼятного дня.

«Наступного дня вранці ми поїхали на площу, я побачила прапори, там Старлінк вже поставили, військові - все», — говорить жінка.

Звільнення Херсону було таким величезним святом для містян, що й досі кадри цієї радості та щастя викликають сльози на очах. «Ця ейфорія в мене досі. Не дивлячись на те, що обстріли, не дивлячись ні на що, я всім казала і кажу: повітря свободи після того, як ти був в окупації - ти відчуваєш, як воно пахне», — каже Оксана Погомій. Вона й зараз допомагає херсонцям, які після звільнення пережили руйнування Каховської греблі. Щодня ворог обстрілює місто, але воно — живе.

«Сьогодні рік, як Збройні Сили України звільнили наш нескорений Херсон. Місто-Герой. І місто Героїв. Місто НЕзвичайних людей, які голіруч кидалися на танки та БТРи. Місто хлопців з Бузкового Гаю, які, маючи кілька автоматів і „коктейлів молотова“, заплатили життям за існування держави. Місто людей, які боролися і перемогли. Для мене особисто Херсон — це й наша Оксана Погомій. Яка залишилася під час окупації, допомагала місцевим, розносила їжу тим, хто цього потребував», — пише Петро Порошенко.

«В нелюдських умовах окупації вона творила Україну. Справжню, щиру, віддану. Країну, яка своїх не кидає. І продовжує це робити і зараз, випікаючи разом із командою Справи Громад запашний хліб для містян. Херсонці, ви — справжні герої. Пишаюся вами. Завдяки вам ми ще на один день ближче до перемоги!», — переконаний пʼятий президент.