Не уподібнюємося до Навроцького…

Навроцький - шовініст і українофоб. Цього не приховував, навпаки - на цьому політично виїжджав. Історія з орденом - це лише черговий привід самоствердитися у цій ролі, спекулюючи на схожих ницих почуттях малоосвіченої частини свого ядерного електорату. На антиукраїнській істерії найлегше паразитувати і здобувати політичний капітал. Популізм апріорі є мерзотним.

Але тепер головне - якою буде реакція України? І тут вкрай важливо діяти з холодною головою - не уподібнюватися, не підливати олії до багаття, не опускатися на той самий рівень. Не діяти за принципом - на зло кондуктору! Не піддаватися на цю дешеву і цинічну провокацію, яка на руку лише кремлю. 

Чи розуміє Навроцький та поляки, які йому аплодують, на чий млин вони зараз лиють воду? Та, звісно! Вони хоч і корисні ідіоти, але не клінічні! 

Навроцький чудово розумів, що такий вчинок - це крок до ескалації україно-польських стосунків, розумів, що Україна, яка стікає кровʼю, критично залежна від допомоги Польщі, яка є головним логістичним хабом. Він свідомо йшов на загострення міжнародного конфлікту, на неминучу і грандіозну сварку. Для чого? Лише заради популізму та рейтингу? Та не лише. Тут - два в одному. 

росії крично важливо позбавити Україну бодай хоч якоїсь військової допомоги, адже ситуація на фронті для путіна йде явно «не за планом». Тому, як на мене, росія почала задіювати усі свої важелі…

Розуміючи це, для нас зараз головне - не вистрілити собі у ногу. У жодному разі не можна розганяти огульну антипольську істерію, заганяти ситуацію у безвихідь.

Памʼятаймо, що не всі поляки - це Навроцький, що в 2022 році саме поляки своєю нечуваною емпатією і солідарністю допомогли врятуватися від війни мільйонам українців. Навроцький - це лише епізод, він - не вічний. І все так не буде…