24 вирішальні години: путін може втратити владу

російський президент зіткнувся з найсерйознішою загрозою своїй владі за всі 23 роки керування ядерною державою. І приголомшливо спостерігати, як видимість тотального контролю, яку він підтримував увесь цей час, — головна перевага його автократії - руйнується за одну ніч.

Це було і неминуче, і неможливо. Неминучим, оскільки неправильне з точки зору менеджменту ведення війни означало, що тільки така однорідно закрита і несприйнятлива до критики система, як кремль, може пережити таку жахливу авантюру.

А неможливо, оскільки критики путіна просто зникають, або випадають з вікон, або жорстоко труяться. Проте зараз п’ята за чисельністю армія світу зіткнулася з тим, що братовбивство — спрямування зброї на своїх товаришів по службі - єдине, що може врятувати московську еліту від занепаду.

путіна настільки звикли вважати «майстерним тактиком» (принаймні в рф), що перші заяви пригожина розцінювали як спробу президента росії «тримати в напрузі» своїх генералів.

Цілком імовірно, що підрозділи «Вагнера» планували це протягом певного часу. Виправдання для повстання з’явилося спонтанно — нібито авіаудар по табору «Вагнера» в лісі. Сили найманців дуже швидко зібралися і просунулися до Ростова. Це важко зробити спонтанно за один день.

Можливо, пригожин мріяв, що зможе підштовхнути Путіна до зміни керівництва міністерства оборони рф. Та звернення путіна в суботу вранці знищило цю перспективу. Тепер перед російською елітою стоїть екзистенційний вибір — між режимом президента, що хитається, і темним, найманим Франкенштейном, якого вона створила для виконання брудної роботи, і який обернувся проти своїх господарів".

Україна, ймовірно, святкуватиме катастрофічну невчасність цього заколоту. Він, ймовірно, змінить хід війни на користь Києва. Але повстання рідко закінчуються в рф — чи деінде — з тими результатами, яких вони прагнули досягти. Усунення царя Миколи II у 1917 році в Росії обернулося більшовицькою революцією, Леніним, а потім і радянською імперією.

Відповідно до того, як розігрується ця рідкісна якобінська драма російської людської слабкості, не обов’язково, що за нею послідує покращення. Пригожин може не перемогти, а «стовпи» Кремля можуть не зруйнуватися. Та ослаблений путін може робити ірраціональні речі, щоб довести свою силу.

Водночас, як наголошує видання, неможливо уявити, що з цього моменту путінський режим коли-небудь повернеться до своїх попередніх «висот» щодо тотального контролю. І неминуче, що попереду буде ще більше потрясінь і змін.