«Бути журналістом ще ніколи не було так почесно»

Війна дуже вплинула на роботу редакції, але від початку повномасштабного вторгнення видання — на інформаційному фронті. Завдяки участі у проєктах Національної спілки журналістів України «Вільний голос» зміг ефективно працювати.

«Наша редакція газети „Вільний голос“ і раніше не особливо розкошувала: тираж щороку зменшувався, рекламу знайти ставало все важче. Ми працюємо у Коломиї - місті, де давно і потужно функціонують офіси двох телеканалів: місцевого і обласного, є суто рекламна газета, кілька інтернет-видань. Тобто, конкурентне середовище добряче. Звісно, в оперативності газета поступається телевізійникам й інтернет-виданням. Тож ми обрали свою нішу з допомогою аудиторії. Нашим читачам подобаються не блискавичні новини, а їхній аналіз, препарування, роздуми, коментарі. Особливість нашого контенту — історії краян, дорослих і юних, які тут живуть, працюють, роблять кращим цей світ і наближають нашу перемогу. „Вільний голос“ щотижня публікує історії про наших Героїв-захисників, волонтерів, лікарів, переселенців, про дітей — маленьких ангелів Великої Перемоги, скромних працівників тилу, аграріїв. Люди, їхні вчинки, думки, мрії - це маленькі пазли, з яких складається наша новітня історія, і яку газета ретельно фіксує - щоб ніхто і ніколи більше не посмів переписувати нашу історію», — розповіла Валентина Близнюк.

Як наголосила редакторка, війна ще більше загострила не тільки відповідальність за кожне слово, але й за те, щоб зберегти друковане видання — єдине на Коломийщині. Друк, доставка, розповсюдження, дохід від реклами, передплата — за все це «Вільному голосу» тепер доводиться боротися. Ціна на папір, який тепер везуть із Польщі, Німеччини, Бельгії та Фінляндії, зросла удвічі. Відповідно, зросла вартість друку, яка для редакції є основною статтею витрат.

«Влітку стало особливо сутужно, постала реальна перспектива припинення виходу газети — через неспроможність оплатити послуги друку. Накопичувати борги перед друкарнею — теж не вихід. Тож участь у творчих проєктах Національної спілки журналістів України „Ми з України!“ і „Журналісти важливі“ стала для нас світлом у кінці тунелю. Надана нашій редакції безповоротна фінансова допомога підтримує газету у найважчий час. А тематика проєктів підняла на якісно вищий рівень не тільки унікальне явище волонтерства, а й самих українських журналістів. Увесь світ дізнався про те, що наші колеги уміють не тільки відповідально виконувати свою роботу, але й здатні активно волонтерити, боронити рідну землю зі зброєю в руках, допомагати переселенцям, вирішувати, дбати, підкладати плече. Знаєте, бути журналістом сьогодні - ще ніколи не було так почесно».

Редакторка зазначила: видавати газету друком сьогодні - це теж справжнє волонтерство.

«Працюємо на оплату послуг друкарні і на податки, у приміщенні редакції нема опалення, набираю тексти при свічці вдома, верстаємо теж у коротких „світлових“ паузах, навіть вночі, інтернет роздаємо з мобільника, поки працює ноутбук. Тож спільні з НСЖУ проєкти — свідчення того, що ми не самі у цій страшній війні. Так, ми працюємо, стараємося, але відчуття партнерства, вчасна підтримка допомагають не зламатися, вистояти. Ця війна принесла багато горя, але й вигранила нас, з'єднала усіх у потужну силу. Ці труднощі відкривають нові горизонти співпраці, пошуку універсальних методів роботи, самовдосконалення», — додала пані Валентина.

Завдяки проєктам НСЖУ і міжнародним партнерам Спілки — Ukrainian Media Fund та Gazeta Wyborcza Foundation газета змогла оплатити друк газети і продовжити вихід.

«Впевнені: підтримка газети сьогодні - це найменше, що можна зробити, щоб Україна не тільки перемогла у цій війні, а й вийшла з неї з тими демократичними цінностями, які ми всі зараз відстоюємо», — підсумувала пані Валентина.