Шлюбний сезон у жаб аж ніяк не медовий...

Цілі полчища жаб із голосним рекотанням зараз кочують з лісів, лук, полів, сінокосів до найближчих водойм. Іноді по дві особини вилазять на спину третій під час цих мандрів. Таке паломництво земноводних багато кого шокує, видається аномальним. Машинам годі проїхати асфальтівкою, сільським подорожникам неможливо пройти гаями — щоб не наступити на цих повзучих екземплярів. Що і чому так відбувається? — читачам «Високого Замку» пояснив голова львівського відділення Українського герпетологічного товариства Тарас Гринчишин.

— Ми спостерігаємо весняну міграцію на нерест, — каже науковець. — Для розмно­ження земноводним (так їх назвали, бо частину свого життя проводять на землі, а частину — у воді) потрібне водне середовище. Тому різні види жаб, ропух, кумок, тритонів з місць своєї зимівлі вирушають до води, відкладають там ікру, з якої потім вилуплюються пуголовки чи інші личинки. Згодом дорослі батьки повертаються на­зад. Можна спостерігати два масові пото­ки пересування цих земноводних: весною — до води, а згодом — на сушу.

Точний час повернення спрогнозува­ти важко, бо не всі в один час ідуть у воду, це відбувається хвилеподібно. Першими до водойм квапляться трав’яні жаби, по­тім — ропухи, далі — інші види. Різні види птахів прилітають з вирію по черзі, такі ж самі процеси відбуваються і у земновод­них. Окремі види, як-от зелені жаби, зали­шаються жити біля води, решта — повзуть у свою стихію, на сушу…

«Додому», однак, вдається добрати­ся не всім. Одні гинуть під колесами ав­тівок, під час подолання трас. Інших жит­тя позбавляють лелеки, хижаки, домашня птиця. У західних країнах, де питання збе­реження довкілля стоїть особливо гостро, для таких сезонних міграцій жаб облашто­вують спеціальні підземні переходи. Або ж встановлюють при дорогах невеличкі пар­канчики з плівки, які не пропускають кумок на небезпечну для їхнього життя дорогу. А потім природоохоронці ці величезні коло­нії жаб-мігрантів збирають і переносять на другий бік. У крайньому разі, встановлю­ють попереджувальний знак для автомо­білістів, щоб жабок вони не чавили…

У теплій воді жаби відкладають дуже багато ікри, дітям вона нагадує грона ви­нограду. Частина пуголовків гине на міс­ці народження, частину з’їдають річково-озерні організми: риба, клопи, вужі. Та й на суші ворогів у них більш ніж достатньо. Зі ста ікринок може вижити одна або ще де­кілька маленьких жабок. Тож життя цих ку­мась не таке привільне, як може видатися багато кому з нас…