Зима зимою, а ліс садити треба буде…

Справжні господарі вже взимку думають про весну. Так робить і лісник Нараївського лісництва Микола Арєхов. Через завальні сніги, які подолати нині тяжко і тварині, і людині, він, здавалося б, мав би дочікуватися весни в хаті — а ми зустріли його на виході з лісу. Повертався звідти з великим поліетиленовим пакетом. А в ньому — кількадесят шишок ялини сріблястої…

— Саме у цю пору шишки достигли, тож настав час їх збирати, щоб дали життя новим деревам, — пояснює Микола Іванович і дістає з пакета для оглядин свій «урожай». Зібрав його у розсаднику-шкілці.

Удома усе це добро лісник покладе підсушити, згодом розстелить папір, простукає кожну шиш­ку і витрясе з неї насінини. Відбере, відкалібрує найкращі — ті, що точно проростуть. А десь у трав­ні висадить їх у домашній парник. Тепло і волога зроблять свою справу — насінини зійдуть. З часом сходи прорідять, пересадять, щоб укоренилися. Лише за рік часу, коли юні ялинки сягнуть висоти 15−20 см, їх висадять на підготовлені площі.

А через кілька десятиліть ці тендітні саджан­ці стануть красунями — прикрасять собою парки, сквери, індивідуальні господарства. Замовлень на сріблясті ялинки ніколи не бракує…

За свою порівняно невелику лісівничу кар’єру колишній військовий Микола Арєхов разом з ко­легами насадив майже 50 гектарів лісу — дуба звичайного і червоного, модрини. Особливо швидко ростуть дуби. Вони популярні у любите­лів природи ще й тим, що під ними рясно родять білі гриби.