«Орест просто марив Василем, робив усе, щоб продовжити його життя»

Біль втрати когось із рідних пережити дуже тяжко. Особливо, коли батьки ховають свою дитину. Як пережити то горе? А як пережити горе, коли мама ховає вже другу дитину? І неважливо, скільки тій дитині років — це її плоть і кров, її сонечко, її Всесвіт…

В останній день зими, 28 лютого, поховала свого другого сина Надія Сліпак. Першого — талановитого українця, соліста Паризької національної опери, який добровольцем пішов боронити рідну землю і загинув Героєм на Донецькому напрямку від кулі снайпера 2016-го. Йому було лише 42 роки. Василь Сліпак з позивним «Міф» посмертно став Героєм України.

Його старший брат Орест, талановитий кардіолог, мав хорошу роботу в американській компанії, але покинув її та став фактично культурним менеджером брата. Після смерті Василя створив некомерційну благодійну організацію «Фонд Василя Сліпака». Орест Сліпак повністю присвятив себе служінню пам’яті молодшого брата, на виступи якого чекали найкрутіші оперні сцени Європи.

Орест об'їхав увесь світ, презентуючи фільм «Міф» — він свято вірив, що зможе зберегти пам’ять про брата та його унікальний голос. В одному з інтерв'ю Орест Сліпак розповів, якою була їхня остання зустріч з братом Василем.

«В останній свій приїзд Василь був дуже тихий, майже нічого не їв, мав одну чи дві зустрічі всього, був дуже-дуже спокійний. І мене це схвилювало. У мене були погані передчуття. Він від'їжджав о 6 ранку. Розбудив мене, підняв, зробив мені каву, хоча раніше я йому робив сніданок. У голові крутилося, що щось не т. е. Спустилися вниз. У Василя були величезні рюкзаки, він поставив їх в авто, а воно саме поїхало. Водій одразу скочив у те авто й зупинив його. Він стояв великий, вдвічі за мене більший, на фоні Михайлівського собору, й виникла думка, що то востаннє. Особливо не прощалися. Він сказав „пока“ й поїхав», — згадував Орест Сліпак.

А тепер пішов у засвіти і старший брат — Орест, який взяв на себе зобов’язання берегти пам’ять про молодшого Василя.

Тепер вони зустрінуться там — на небі. Орест Сліпак помер 12 лютого у бельгійському Антверпені. Йому було 56 років. Друг Ореста Сліпака Андрій Шоленінов, який мешкав разом з українцем у Бельгії, розповів, що Орест загинув внаслідок пожежі, яка виникла у їхньому помешканні. Пожежна сигналізація не спрацювала, адже не була підключена відтоді, як друзі тільки заїхали в цю квартиру. «Це звучить дуже трагічно, але насправді я впевнений, що якби вона працювала, Орест би прокинувся», — розповідав Шоленінов.

У Львівському гарнізонному храмі святих Петра і Павла 28 лютого встановили портрет Ореста Сліпака й урну з прахом померлого. Висловити співчуття матері, яка втратила двох синів — підтримку і наймиліших соколів, прийшло багато львів'ян. Відправляли Ореста Сліпака в останню путь отець Андрій і настоятель храму отець Тарас.

— Ми познайомилися з Орестом під час похорону Василя, — сказав отець Тарас. — Він завжди був проти відчаю. Ми сьогодні віддаємо душу Ореста у велике милосердя Боже, бо вже сьогодні він в обіймах рідного брата і батька Ярослава, з яким ми у цьому храмі прощалися кілька років тому. Сьогодні окремої молитви і підтримки потребує мама Надія Сліпак, яка тяжко сприймає цю страшну звістку.

Отець Тарас запросив квартет струнників виконати мелодію. Про це просили друзі Ореста. Перший музичний твір був сумним — плакала скрипка і тужливо видавала звуки віолончель. Але коли музиканти почали грати легендарну «Мелодію» всесвітньо відомого Мирослава Скорика, кожна нота розривала серце і краяла душу…

— Довго не міг у це повірити, що Ореста не стало, — сказав журналістці «ВЗ» генеральний директор Львівської національної філармонії імені Скорика Володимир Сивохіп. — Мені дуже шкода. Ми з Орестом були, як брати. Об'єднав нас, звісно, Василь. Орест просто марив Василем, робив усе, щоб продовжити його життя. Філармонія стала Оресту практично другим домом. Він у наших стінах, можна сказати, жив. Ми намагалися втілювати всі його ідеї. За останні роки ми дуже зблизилися. Наша остання зустріч була недавно — в Антверпені, де Орест організував шикарний концерт української музики. На цьому концерті грав наш квартет «Фенікс», який сьогодні зіграв у Гарнізонному храмі останню мелодію для Ореста. Знаєте, Орест просто горів ідеями. Він любив українську музику, був відкритим до людей і дуже хотів, щоб люди пам’ятали про його брата Василя і усіх тих, хто віддав життя за волю і незалежність України.

А тим часом…

Ореста Сліпака поховали 28 лютого на Личаківському кладовищі, поруч з батьком, на 76 полі.