Обіцяти — не значить одружитись

В Україні стрімко скорочується кількість офіційно зареєстрованих шлюбів. А майже кожен другий закінчується розлученням

Ані скасування штампу в паспорті, ані можливість онлайн реєстрації не стимулювала українців одружуватись. З кожним роком все менше пар укладають офіційні шлюби. За даними Мін’юсту, за минулий рік в Україні зареєстрували всього 228,4 тис шлюбів, тоді як у 2007-му було 416,4 тис. шлюбів, а у високосному 2008-му — 322 тисячі.

«Велика кількість шлюбів у 2007 році пояснюється тим, що за ним йшов високосний рік. Так само було певне зростання і у 2011 році. Українці бояться одружуватись у високосний рік. Але загалом кількість офіційно укладених шлюбів з скорочується з кожним роком, — каже провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Людмила Слюсар. — Молоді люди відкладають одруження до соціальної зрілості. Хочуть закінчити навчання, знайти роботу, досягнути певного рівня достатку. Навіть якщо знаходять пару, воліють трохи пожити разом перед тим, як офіційно одружитись. І за кілька років спільного життя здається, що реєстрація шлюбу уже й не потрібна. Замість подружніх стосунків виникають партнерські. Ще одна причина зниження кількості шлюбів — освітня і трудова міграція. Молоді люди виїжджають за кордон, і або реєструють шлюби там, або відкладають за це до моменту, коли повернуться додому. І хоча середній вік, коли українці укладають перший шлюб все ще нижчий, ніж у Європі, він постійно збільшується. Скажімо, якщо у 2000-му році жінки вперше виходили заміж в середньому у 22,6 роки, то у 2018-му — у 25,8. Середній вік першого одруження для чоловіків за цей час зріс з 25,2 до 28,4 роки. Ранні шлюби поступово стають рідкістю. Скажімо, шлюби, де нареченій менше 18 років тепер складають менше 1% від загальної кількості».

За даними Держстату, на початку 90-х майже 170−180 тисяч дівчат виходили заміж до 20 років. Тобто майже на кожному третьому весіллі наречена була зовсім юна. У 2017 році лише 20,7 тисяч дівчат вийшли заміж у такому ранньому віці.

Версію про те, що українці відмовляються укладати шлюби, аби отримувати субсидії чи допомогу матерям-одиначкам, Людмила Слюсар відкидає. «Випадки, коли відмовляються укладати офіційний шлюб заради соціальних виплат є, але це не масове явище. Це стосується переважно незахищених верств населення, для яких ця тисяча гривень має суттєве значення. Основна причина — усе ж зміна ставлення до шлюбу та до людей, які живуть у цивільних стосунках чи народжують дітей поза шлюбом», — каже науковець. До речі, разом зі скороченням кількості реєстрацій шлюбів збільшується кількість розлучень. Так, у 2007 році було зафіксовано 178 тисяч розлучень, тобто одне розлучення на 2,3 шлюби, то у 2017-му на на 249,5 тисяч шлюбів було 128,7 тисяч розлучення, тобто одне розлучення менш як на два шлюби. Тобто шлюб як такий втрачає цінність в українському суспільстві. Майже кожна десята пара розлучається уже після першого року спільного життя, тобто люди навіть не намагаються зберегти сім’ю.