Після російських дронів у Польщі НАТО поводиться як «альянс переляканих»…

Віроломство й нахабство росіян виглядали як демонстративний ляпас і Варшаві, і НАТО, членом якого є Польща. Понеділковий інцидент ще раз засвідчив, що йдеться не про випадковість, а про тенденцію, з якою розгублені наші західні партнери впоратися наразі не можуть…

Це одна із тез експерта з міжнародних безпекових питань, президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара, з яким спілкувався кореспондент «Високого Замку».

Працюють над створенням «повної картини»…

— Які висновки з «дронової» історії мав би зробити після 10 вересня військово-політичний блок НАТО? Чи зробив їх? Чи робить?

— Як сказав кілька днів тому Генсек НАТО Марк Рютте, Альянс «ще працює» над створенням повної картини того, що це було… Очевидно, поки не буде «повної картини», у НАТО не будуть готовими до заходів у відповідь. Це свідчить про одне: НАТО загалом не здатне не тільки діяти превентивно, а й навіть оперативно реагувати. Хоча під час масованого вторгнення російських безпілотників у повітряний простір Польщі, а, відповідно, і НАТО, на відміну від попередніх випадків, було вжито заходів (начебто знищено чотири із 19 дронів), ця подія засвідчила загальну неготовність Альянсу до адекватного реагування на такі дії росії. Ще одна ілюстрація до сказаного — аналогічна подія у Румунії. Кілька днів тому російський дрон вторгся на її територію, але його не збили, а випустили назад, бо, мовляв, уже повертався в Україну…
НАТО залишається у полоні антиескалаційної моделі поведінки навіть тоді, коли спостерігаються достатньо агресивні дії росії. Тому марно очікувати, що адекватна відповідь прозвучить після того, як буде сформовано якусь «повну картину». До того ж невідомо, наскільки вона буде «повною», як і те, як саме визначать природу цього акту російської агресії. Якщо його знову, як пан Рютте на пресконференції, назвуть «інцидентом», то це означатиме, що Альянс втрачає здатність до адекватних дій. А це даватиметься взнаки на всіх національних рівнях, зокрема на рівні країн східного флангу НАТО. Ми це бачили в тій же Польщі, де фактично відбулося скасування озвученого ще президентом Байденом принципу: кожен дюйм НАТО має бути захищеним. «НП» у Польщі і Румунії засвідчили: «кожен дюйм НАТО» не захищений.
У таких випадках, у принципі, не повинно було бути якихось довгих роздумів над тим, знищувати чи не знищувати повітряну ціль. Сам факт її перебування у чужому повітряному просторі означає, що має бути знищена. Розмови про те, що ці дрони були без бойової частини, тож не становили загрози, несерйозні. Як ви, шановні сусіди, це могли визначити?..

І для Польщі з Румунією, і для НАТО уся ця ситуація виглядає не надто оптимістично. Бо навіть у такому доволі простому питанні зберігається різночитання. Наше бачення давно є таким: чим швидше буде здійснюватися перехоплювання засобів ураження (коли ніхто не знає, куди вони націлені), тим менше у них шансів долетіти до території країн-членів НАТО. Тож вигідніше перехоплювати їх над територією України. Добре, що цю точку зору вже поділяє офіційна Варшава: глава МЗС Польщі Радослав Сікорський запропонував НАТО діяти саме так.

Із москви відразу ж прозвучало: якщо над територією України якийсь винищувач країн-членів Альянсу зіб'є/перехопить їхній безпілотник чи крилату ракету, то росія вважатиме це актом агресії з боку НАТО. Таким чином росія лякає НАТО. Водночас намагається «переграти» Польщу. Варшаві запропоновано зустрітися, переговорити, з’ясувати, що це було… Полякам скажуть «нас там нєт», «ето нє наш бєспілотнік», «а докажитє, что ето билі ми!» тощо. Модель поведінки росії зрозуміла. Але поведінка НАТО дивує: за 11 років російської агресії проти України там повинні були зрозуміти шаблони російських дій і навчитися на них реагувати.

Привід для «нічогонероблення»

— Президент США Дональд Трамп теж сумнівається у «навмисності» прильоту російських дронів у Польщу, а відтак — зволікає з адекватною відповіддю. Чого боїться? Що має статися, щоб господар Білого дому усвідомив серйозність загрози російської навали на Європу?

— Здається, Трамп не здатний цього усвідомити. Його реакція — спроба у такий спосіб пояснювати дії росії, з тим, щоб не вдаватися до якихось жорстких дій у відповідь. Бо якщо визнати, що у випадку з російськими дронами у Польщі мав місце злий умисел, то потрібно реагувати в тому числі Штатам. А якщо обмовитися про «випадковість», то, як сказав Рютте, «треба отримати повну картину». Це привід для «нічогонероблення». Принаймні на деякий час — а далі там «якось уляжеться». Відбудуться інші події, які перекриють резонанс від історії з дронами, знизять градус того, що сталося у Польщі…Така поведінка притаманна Трампу. Згадайте його заяви про санкції, якими він погрожував росії. Бла-бла-бла! Трамп продовжує вірити «другу владіміру»…

— Президент Польщі Кароль Навроцький прохолодно ставиться до України… Чи змусять його атака російських дронів і нові потенційні загрози для Речі Посполитої переглянути свою позицію, принаймні виробити спільні з Україною безпекові контрзаходи?

— Хотілося би сподіватися… Я недавно згадував висловлювання Януша Онишкевича, міністра національної оборони Польщі у 90-х роках, колишнього члена Європарламенту. Ще у жовтні 2015 року, на польсько-українському форумі партнерства у Варшаві, Онушкевич, звертаючись до польських колег, сказав: «Треба звернути увагу на те, що відбувається на сході України. Якщо проблема (мав на увазі російську агресію) виникла на Дону, то вирішувати її треба на Дону. А не чекати, коли вона прийде на Віслу».
Януш Онишкевич ще 10 років тому розумів: те, що називали війною в Україні, є війною в Європі і проти Європи. Ексміністр закликав допомогти Україні. Ця допомога має стати спільною польсько-українською справою.

Захід міг би захищати з повітря цивільне населення України

— Чим ми могли би допомогти полякам? Своїм бойовим досвідом?

— Звичайно. Скажімо, нераціонально збивати дрон вартістю кількадесят тисяч доларів ракетою, яка коштує кількасот тисяч доларів. Хоча на початках ми теж діяли таким чином…

Відповідний досвід в України є, але наші сусіди звернули увагу на нього тільки зараз. Водночас все має відбуватися на засадах взаємності. Поляки мали би приїхати вчитися збивати дрони до нас, а не навпаки. Окрім того, ми давно просили (якщо не за консенсусним рішенням НАТО, то хоча би за згодою групи країн) у рамках гуманітарної операції допомогти нам прикрити небо над західною частиною України, починаючи з Луцька, Рівного аж до Чорного моря — щоб захистити від російських ракет, дронів цивільне населення, наші АЕС, гідроелектростанції. Багато західних експертів кажуть про таку можливість. Але у НАТО зважають на войовничі застереження з москви. Хоча, згадаймо, свого часу росія погрожувала Польщі ударом по Жешуву. Нічого цього не було. Але зараз росія, як ніколи, близька до цього. «Експеримент» з безпілотниками показав, що не треба, образно кажучи, відразу бити по аеродрому «Ясьонка» у Жешуві, а можна запустити «Іскандер» з «болванкою», а не з бойовою частиною, кудись там у чисте поле поблизу летовища. Що називається, продемонструвати рішучість. І дати зрозуміти, що наступного разу «Іскандер» прилетить уже з бойовою частиною…

Із врахуванням того, що НАТО поводиться як «альянс переляканих», не виключаю, що там можуть ухвалити рішення «не провокувати росію» і припинити використання Жешува як логістичної бази. Це не означало б, що нам взагалі відмовлять у допомозі - просто розподілять її по кількох логістичних хабах. Якби це сталося, це означало б, що Альянс танцює під російську дудку…
Думаю, на наших партнерів чекає подальше «тестування» з боку росії. Цей зондаж іде достатньо успішно. Ну, а те, що зараз у Польщі розгортають натовські військові навчання «Східний вартовий»… Значною мірою це виглядає показушно. Бо коли немає активних дій, складно їх очікувати, поки не відбудеться перегляд підходів у рамках Альянсу.

І все-таки якийсь прогрес є - бо мав місце факт збиття чотирьох російських дронів у Польщі. Раніше і цього не було. Але це все-таки «мікропрогрес». Це не кардинальне переосмислення підходів. Воно відбудеться тоді, коли будуть асиметричні, навіть дзеркальні реакції на ворожі дії росії. Був випадок, коли росія порушила повітряний простір Естонії (її літак залітав туди, коли допомагав своєму танкеру уникнути затримання — але цей літак не збили). НАТО теж має можливість літаками-розвідниками контролювати, що робиться у повітряному просторі росії (навіть не залітаючи у цей простір). Хоча би це мали б робити!
Або взяти іншу нахабну історію — як росія глушить сигнали GPS у всій Східній Балтиці. НАТО теж має відповідні літаки, які могли би ставити перешкоди для російських засобів радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби. Але теж цього не робить.

Частина поляків клює на російську «дезу»…

— Польський прем'єр Дональд Туск з тривогою заявив про помітне зростання проросійських і водночас антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. Туск закликав політичну еліту зупинити цю хвилю, а не плисти по ній…

— На жаль, правий фланг польського політикуму останніми роками поступово насичував польське суспільство українофобією. Додалася до цього і робота росії. Почерк відчувається. Згадаємо, що було після того, як росіяни знищили своїм «Буком» малайзійський «Боїнг» — пальцем відразу показували на Україну, мовляв, це вона таке вчинила. От і зараз у польських соцмережах пишуть, що це Україна запустила до них дрони. А якщо не Україна, то, мовляв, спрацював український РЕБ, дрони відхилилися і полетіли до Польщі…

Дуже небезпечно, якщо суспільство ковтає цю «дезу» — хоча високі цифри незрозумілого соцопитування вважаю маніпуляцією, там було багато «ботів»… У польське суспільство вкидають небезпечну тезу про те, що в історії з дронами «росія може бути ні до чого», тим більше, що росія пропонує «зустрітися і переговорити». Стратегія кремля цілком зрозуміла: витягнути польську сторону на двосторонній діалог і цим підірвати єдність Альянсу. Щось пообіцяти і щось отримати взамін. Хочуть пообіцяти «більше не робити такого». І при цьому вимагатимуть припинити логістику військових постачань в Україну. Мовляв, лише тоді «відновляться наші добросусідські відносини»…

Уряд Польщі займає зараз більш-менш адекватну позицію. Наскільки вона буде міцною, довготривалою? Гадаю, польський уряд дотримуватиметься своєї нинішньої позиції - як би не було складно. А Туску досить складно, бо опозиція намагається розхитати теперішню парламентську коаліцію…