«Те, що сталося на кіностудії Довженка, удар по культурній ідентичності України»

Культура, як і мова, має значення. Це чудово розуміють наші вороги. Саме тому останню масовану атаку вони здійснили по українських культурних святинях. Від рашистських снарядів постраждала Києво-Печерська лавра — об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Російський дрон влучив в Успенський собор, спричинивши масштабну пожежу даху. Пошкоджено верхні конструкції собору, інтер'єри та низку пам’яток на території заповідника. Постраждав Мистецький арсенал — на території національного культурно-мистецького та музейного комплексу після атаки виникла пожежа. Отримав пошкодження внаслідок обстрілу Будинок органної та камерної музики. Руйнувань зазнали і музеї та мистецькі установи у Харкові та Дніпрі.

Непоправних пошкоджень зазнала Національна кіностудія імені Олександра Довженка — одна з найстаріших та найважливіших культурних інституцій України. Після влучання на території студії виникла пожежа. Найбільше постраждав костюмерний цех, де зберігалася унікальна історична колекція сценічного та кінематографічного одягу. Вогонь повністю знищив найбільшу й найстарішу костюмну колекцію України. У фондах кіностудії налічувалося близько 100 тисяч костюмів та майже 3 мільйони одиниць різноманітного одягу.

Кіностудія імені Олександра Довженка, заснована у 1927 році, є одним із символів українського кінематографа. Тут створювалися знакові стрічки Олександра Довженка, Сергія Параджанова та багатьох інших видатних режисерів.

Це не перший удар по кіностудії під час повномасштабної війни. Раніше внаслідок російських обстрілів пошкоджувалися виробничі приміщення, вибивало вікна та руйнувалася інфраструктура студії.

Знищення унікальної костюмної колекції стало однією з найбільших втрат для української культурної спадщини за останній час.

— Те, що сталося на кіностудії Довженка, — це не просто руйнування будівель чи втрата майна. Це удар по культурній пам’яті України, — каже кореспонденту «ВЗ», ледве стримуючи сльози, український режисер, продюсер і сценарист, народний артист України Олесь Янчук. — У костюмерному фонді зберігалися речі, які були свідками історії українського кіно, артефакти з фільмів, що формували нашу національну ідентичність.

Кожен такий костюм мав свою історію, свою епоху, свою мистецьку цінність. Втрата цих колекцій є непоправною, багато експонатів існували в єдиному екземплярі. Ми десятиліттями збирали й берегли цю спадщину, а ворог знищив її за одну ніч. Там було 100 тисяч костюмів ще з 30-их років минулого століття. Їхня вартість сягала десятків мільйонів доларів. Втім, вони безцінні. Все згоріло. Згоріли і костюми з моїх фільмів — «Голод-33», «Атентат», «Нескорений», «Залізна сотня», «Владика Андрей», «Таємний щоденник Симона Петлюри». Згоріли унікальні костюми з фільму Параджанова «Тіні забутих предків». Там лише кептарик американські знавці оцінювали у мільйон доларів. Боже, згоріли костюми з фільму «За двома зайцями». А чого тільки був вартий костюм Митрополита Андрея Шептицького, який ми замовляли у Львові? Нічого не вдасться відновити…

Олесь Янчук, який був директором Національної кіностудії художніх кінофільмів імені Олександра Довженка з 2014-го по 2024 рік, особисто проводив екскурсії на кіностудії.

— Я не раз звертався по допомогу до керівництва держави з проханням підтримати та захистити кіностудію, яка є не лише виробничим майданчиком українського кіно, а й унікальним осередком національної культурної спадщини. Особливу увагу звертав на необхідність збереження безцінної колекції історичних костюмів, реквізиту та матеріалів, що формувалися десятиліттями й використовувалися у сотнях українських фільмів. Не почули мене. А тепер нема нічого. Почуваюся знищеним, спустошеним…

Здавалося, ще слово, і дорослий чоловік, режисер картин про тяжку долю українців Олесь Янчук, заплаче — від розпачу і безсилля. А ще від той чорної несправедливості, яку Україна сьогодні терпить через російських вандалів…