«У Фінляндії немає культу грошей і розкоші»

Фінляндія передасть Україні десятий пакет допомоги — оборонне обладнання на суму 55,6 млн євро! Про це повідомили у Міноборони Фінляндії. Долучаються до допомоги й пересічні фіни. Колишня українська журналістка Галина Сергеєва, яка уже чотири роки живе у Фінляндії, розповіла на своїй сторінці у Фейсбуці зворушливу історію про те, як фіни допомагають тимчасово переселеним українцям.

 — В один із перших днів війни мені написала фінська жур­налістка Мінна. Ми були зна­йомі через соцмережу. Мінна запитала мене контакти україн­ців, щоб зробити відео для фін­ського телебачення, — написала на своїй сторінці у соцмережах Галина Сергеєва. — Я розповіла Мінні про харківських друзів, які їдуть до Фінляндії зі стареньки­ми батьками та маленькими ді­тьми. На той момент вони вже котру добу стояли у заторах в Україні, а потім ще й потрапили в аварію, втратили машину…

І Мінна разом з оператором поїхала до польського кордону. Вони бачили, як тисячі україн­ців пішки, із дітьми на руках, по­декуди у домашньому одязі і з маленькими рюкзачками пере­ходили кордон. Мінна як жур­наліст об'їздила весь світ, але такого не бачила, стояла і пла­кала. Коли вийшли наші харків­ські друзі, обіймала їх, як рід­них… Знайшла для наших друзів житло. А її друзі привозили ро­дині одяг, інші потрібні речі… Потім ми зустрілися на грилі… І Мінна прийшла зі своїми дітьми. Ніколи не забуду той теплий ве­чір, смачну їжу і цю добру фін­ську родину…

Журналістка «ВЗ» розпитала Галину Сергеєву про подробиці життя у Фінляндії.

— Галино, розкажіть, як пе­ресічні фіни реагують на ро­сійсько-українську війну?

— Працюю у фінській держав­ній телерадіокомпанії Yle — ро­блю україномовні новини. Ця радіокомпанія веде мовлення фінською, шведською — другою державною мовою Фінляндії, а також англійською. Багато ро­ків вони робили новини росій­ською. Вважалося, що українці, які живуть у Фінляндії, можуть отримувати новини російською мовою. І це не проблема. Коли з початку війни до Фінляндії при­їхали українці, щось у ставленні фінів до України змінилося. Хоча раніше вони вважали, що і мови схожі, що це не проблема. І коли вони зрозуміли, що насправді це проблема, запустили новини українською мовою.

Наразі у Фінляндії близь­ко 40 тисяч українських біжен­ців, але країна продовжує при­ймати українців. Кожен отримує допомогу у межах 300 євро. Якщо доросла людина з дити­ною — близько 500 євро (для обох). Якщо двоє дорослих — 580 євро. На сайті міграційної служби Фінляндії є інформація українською мовою про випла­ти. Українці можуть претендува­ти на житло. Спочатку їх селять у тимчасове житло (приймальні центри) зі всіма умовами. Час­то селять у квартири. Міграцій­на служба орендує такі квар­тири у муніципалітетів (у міст). Сім'я може розраховувати на двокімнатну, трикімнатну квар­тиру. Дітей приймають у фінські школи. У них навчається близь­ко 10 тисяч українських школя­рів. У Фінляндії засмучені, що до них приїжджає так мало укра­їнських студентів. Були виділе­ні великі кошти на безкоштовне навчання українських студентів з тимчасовим прихистком. Фіни припускають, що це пов’язано з поганим знанням англійської мови.

Знаю, що багато українців відмовляються їхати у Фінлян­дію не через те, що тут погані умови, а через те, що тут клімат важкуватий. Наприклад, в Іспа­нії допомога скромніша, але там набагато більше українських бі­женців. Хоча у південній частині Фінляндії, де розташоване Гель­сінкі, не надто холодно. І зими тут не дуже холодні, мінус 20 може бути кілька разів за зиму. Снігу у Гельсінкі може не бути до січня. Але у Фінляндії довго три­ває холодна пора року. Коли в Україні цвіте бузок, вже тепло, можна ходити у футболках, тут ходимо ще у пуховиках (усміха­ється.- Авт.). І це пригнічує. Тут також коротший світловий день, ніж в Україні: темніє у 15−16-й годині. Закінчуєш роботу, заби­раєш дітей з садочка — і вже ніч.

— Історія про фінську жур­налістку Мінну, яка допома­гає українським біженцям, дуже зворушлива. Ви розпо­відали, що Мінна ще й доку­ментальний фільм створила про українців…

— Мінна не просто викону­вала свою журналістську робо­ту, вона реально взялася допо­магати усім українським сім'ям. Знайшла житло для кількох українських сімей. Одне фін­ське житлове товариство мало запасну квартиру для робітників (чи гостей) з невеличким садоч­ком. І вони поселили там україн­ську сім'ю з трьома дітьми. До­помагають з оплатою за житло. Допомога пересічних людей не­оціненна!

Назва документального фільму, який створила Мінна, перекладається українською мовою так: «Холодні обличчя війни». Готові дві серії (буде й третя). У фільмі розповідається про те, що призвело до війни в Україні, про путіна… І про зви­чайних українців, які постраж­дали. Друга частина фільму присвячена рішенню Фінляндії вступити до Військового альян­су НАТО. Фінляндія багато ро­ків зберігала військовий ней­тралітет, а тепер змінила своє рішення. Це відбувалося блис­кавично. Майже всі країни — члени НАТО — ратифікували за­явку від Фінляндії-Швеції, окрім Туреччини і Угорщини.

Фіни кажуть: «До тієї війни, яку росія веде в Україні, ми готу­валися багато років…». У них за­лишився страх після карколом­ного нападу СРСР, коли бомби падали в центрі Гельсінкі. Мінна розповідала, що її родичі - пе­реселенці з Виборга, міста, яке було фінським, і яке окупувала росія…

— Ви розповідали у соцме­режах про історію в магазині, свідком якої став ваш стар­ший син. Коли місцевий чо­ловік побачив газети з фо­тографією путіна, почав їх рвати на шматки…

— Фіни виховані і стримані люди. Побачити їх у бурхливих емоціях важко. Вони навіть сва­ряться на ввічливих тонах. Але таке трапляється. Тут справді не люблять росію. Якось один екс­перт сказав: «Не можна сказати, що у фінів є страх, швидше… на­стороженість до росії».

Фіни не можуть пробачити ро­сії такої поведінки. Коли європей­ців питають, чи вони підтриму­ють санкції проти росії, більшість відповідає «так». А коли пита­ють: «Якщо ці санкції вплинуть і на ваше життя — на підвищення цін на електроенергію, бензин, їжу?». В Європі цифра падає вра­жаюче. Там лише 30% осіб про­довжують підтримувати санкції. А у Фінляндії все одно більшість продовжує їх підтримувати, на­віть якщо особисто їм буде гірше.

Прем'єр-міністр Фінляндії Санна Марін каже: «Ми просто маємо платити великі рахунки. А українці платять життям сво­їх громадян». Це не порівнян­ні речі.

— Фінляндія семимиль­ними кроками рухається до НАТО. Які корисні висновки може зробити для себе Укра­їна у цьому питанні?

— За рівнем готовності до бою українська армія на рівні НАТО, а за духом точно сильні­ша. Але тут треба говорити про готовність державної економіч­ної системи. Не секрет, що в Україні є корупція, навіть зараз, в умовах війни, є люди, які про­довжують цим займатися. Про­блема з незалежним судочин­ством, з дотриманням законів. У Фінляндії з цим жорстко. Тут су­ворий контроль за кожною дер­жавною копійкою! Якщо тіль­ки запідозрять у чомусь, одразу відсторонять. Фінляндія справді соціальна країна. Добробут на­селення тут на першому місці!

— Це правда, що фіни — скромні і навіть аскетичні?..

— Так! Щороку податкова служба друкує звіти про дохо­ди усіх людей у Фінляндії. Мож­на кожну людину перевірити, скільки вона заробила за рік. Це відкриті дані. Наприклад, прем'єр-міністерка за 2021 рік заробила 200 тисяч євро. Це трішки більше ніж 10 ти­сяч євро (вираховуючи подат­ки) на місяць. Вона живе скром­но. Що таке 10 тисяч євро? Це зарплата топ-менеджера вели­кої корпорації. У Гельсінкі є біз­несмени, які заробляють по 200 тисяч євро на день! Прем'єр-міністерка не може нікуди по­летіти, щоб її не спитали: «За які гроші цей літак?». Кожна деталь її життя — під контролем! А всі решта — міністри, члени уряду, члени парламенту — заробляють і 3−6 тисяч євро на місяць. Це середньостатистична європей­ська зарплата.

— Ці люди, очевидно, сві­домо обирають такий шлях — служіння державі…

— Звісно, потім людина може робити кар'єру у будь-якій іншій приватній компанії. Але зараз це для неї честь і виклик! Багат­ство у Фінляндії не в моді. Якщо у тебе буде дорога машина, усі будуть показувати пальцями. І ще можуть вважати, що ти ро­сійський бізнесмен-втікач… Не­має нікого у Гельсінкі, хто б хо­див у хутрі (в шубах). Це ганьба! У Фінляндії немає культу грошей і розкоші. Якщо подивитися на найдорожчу квартиру у Гельсін­кі - це суцільний аскетизм! Все біле, скромне. І висока ціна — за те, що там, наприклад, вид на море або на ліс.

— Якою є середня ціна на квартири у столиці Фінляндії?

— Ціни стартують від 100 ти­сяч євро. Але тут діє іпотека. Що­правда, зараз відсотки на сплату такого житла зросли. Становлять 2−3%. Тому ринок житла «впав». Але якщо ти одинока матір, яка заробляє мало, держава буде платити тобі за квартиру в хо­рошому районі, підтримувати хобі твоєї дитини. І давати гро­ші на їжу, якщо тобі не вистачає. Це враховуючи те, що медицина і освіта — безкоштовні. Тобто зви­чайна прибиральниця може жити у хорошому районі, у двокімнат­ній, а то й у трикімнатній квар­тирі. Соціальні квартири — це не якесь гетто… Соціальне житло розподіляють по місту, щоби не створювати агломерацій. Щоби сусіди цієї людини були звичай­ними працьовитими людьми, які не в кризі. Щоб могли стати дру­зями і надати підтримку цій лю­дині у разі потреби.

— З якими мінусами у Фін­ляндії ви стикалися?

— Про клімат я вам розповіда­ла. Важко жити пів року в темря­ві. Тут велика бюрократія. В Укра­їні набагато швидше і простіше отримати, наприклад, банківську картку. Тут з документами склад­но. Треба походити, постояти в черзі (діють довідки). Послу­ги медицини прив’язані до про­писки (а прописку можна отри­мати лише через рік). Складно потрапити до лікаря (діє держав­на страхова медицина). У лікар­нях бракує вузьких спеціаліс­тів. Наприклад, зробити рентген можна лише за дуже очевидни­ми показниками. Великі черги на операції. Можна оформити при­ватну страховку, але вона дуже дорога. Багаті фірми можуть до­зволити своїм співробітникам купувати такі медичні страховки. Якщо у працівника, наприклад, заболіла спина, він звертається до приватного лікаря, а не чекає у черзі.