Маґдебурґ - колиска міського самоврядування
Зі старовинного німецького міста на березі Ельби походив перший представник Святого престолу в Україні
«Великий замок» (переклад назви міста з давньоверхньонімецької) — улюблене місце відпочинку засновника Римської імперії Оттона I Великого та батьківщина Маґдебурзького права. Населення сучасного Маґдебурґа — столиці федеральної землі Саксонія-Ангальт — лише 238 тисяч. Проте до XVII століття місто було одним з найбільших і найбагатших у країні.
Маґдебурґ засновано у 805 році як форпост франків проти слов’ян і мадярів. Та з роками його місія змінилася, місто стало колискою східноєвропейського християнства, центром Маґдебурзького архієпископства (залишається ним і досі). Саме ця архідієцезія (церковна адміністративно-територіальна одиниця вищого рівня, очолюється архієпископом) займалась християнізацією далеких і близьких сусідів: Саксонії та західних слов’ян.
До речі, Маґдебурґ підтримав Київську Русь у першій спробі християнізації. Княгиня Ольга звернулася до тогочасного владодержця Оттона І із клопотанням навернення Руської держави. Імператор радо посприяв Києву з місіонерами і навіть з першим єпископом. Отож на запрошення княгині до матері міст руських, всупереч своїй волі (але за благословення архієпископа Вільгельма), прибув Адальберт Маґдебурзький — перший єпископ-місіонер на Київській Русі. Щоправда, його місія провалилась через опір місцевих язичників на чолі зі сином княгині Ольги — Святославом.
Міське планування в Маґдебурзі старовинного зразка. Забудовувався град із поділом на окремі зони: світську і духовну (церковну). Хоч місто дуже розбомбили в часи Першої світової (більше постраждав лише Дрезден), тут збереглись споруди різних епох. У старій частині є і середньовічні монастирі (наприклад, монастир Святої Діви Марії, збудований в ХІ столітті), і старі церкви (зокрема храм Святого Йоана 941 року, у якому проповідував сам Мартін Лютер), і архаїчні пам’ятники (пам'ятник імператору Оттону, зведений у 1240 році), і навіть древні пам’ятки світської архітектури (Altes Rathaus, тобто стара ратуша, побудована у кінці ХІІ століття).
Головною окрасою «великого замку» є храм Святих Катерини і Маврикія з баштами заввишки 99,25 м і 100,98 м. Це найстаріший готичний собор Німеччини, де вінчався, а згодом і був похований сам імператор Оттон. Перший імператор Священної Римської імперії безмежно любив місто (навіть спрезентував його своїй дружині як весільний дарунок).
Ще в епоху відродження Маґдебурґ став протестантським. Фактично за те і був жорстоко знищений військами Католицької ліги в часи тридцятирічної війни (першої загальноєвропейської війни між католицькими і протестантськими державами). Протягом трьох днів католицькі солдати чинили ґвалтування, грабунок і розбій. У результаті жорстокої наруги було вирізано 4/5 населення міста. З 30 тисяч жителів живими залишилось менше, ніж 5 тисяч. Головну святиню лицарі-католики пограбували, а саме місто підпалили разом з жителями, серед яких були діти та жінки. Після «плюндрування Маґдебурґа» місто, звісно, оговталося, проте не повернуло своєї розкоші і пишності.
Саме мер Маґдебурґа Отто фон Геріке буквально через 20 років після спустошення рідного міста відкрив вакуумне відкачування повітря і довів існування атмосферного тиску. Відомий німецький фізик, інженер та філософ був бургомістром протягом 30 років. Він до того ж став винахідником одного з перших електростатичних генераторів, винайшов водяний барометр, за допомогою якого з’явилася можливість передбачати бурю. Серед його заслуг — і «Маґдебурзьке право» — одна з найпоширеніших систем міського самоврядування у середньовічній Європі
Сьогодні Маґдебурґ - сучасне європейське місто із великими банками та духом середньовіччя. Маґдебурці ніколи не замикають своїх велосипедів і майже не смітять.
У місті повно пам’ятників сучасного мистецтва й «новоспечених» історичних монументів, адже німці пам’ятають власну історію. Тут чудова інфраструктура і прекрасна природа… Є навіть міст, до слова, найдовший у Європі. Довжина цього чудо-мосту — 918 метрів, 228 з яких пролягає над водою, а 690 — над сушею. Німці використали на зведення «водного перехрестя» близько 24 тисяч тонн сталі та 68 кубічних метрів бетону. Держава виділила на будівництво приблизно півмільярда євро заради безпеки: аби убезпечити життя моряків, коли р. Ельба зневоднюється, та заради комфорту власних громадян — щоб зрізати суднам і баржам гак завдовжки 12 кілометрів.