Людина може стати безсмертною. Але ракові клітини — також безсмертні…

Уже невдовзі люди зможуть прожити… тисячу років і більше! У цьому переконані вчені, що займаються генною інженерією.

Людина помирає, тому що так задумано природою. Людська клітина може поділитися у середньому 50 разів («межа або ліміт Хейфліка»). Потім теломери (кінцеві ділянки лінійної молекули ДНК, які складаються з нуклеотидів, що послідовно повторюються) стають настільки короткими, що вже не можуть передавати інформацію наступному поколінню.

За довжиною теломерних ділянок можна визначити «вік» клітини — чим коротший теломерний «хвіст», тим вона «старша».

Правда, у нервових і м’язових клітин теломерні ділянки не вкорочуються, і, попри це, вони «старіють» та гинуть. Тому питання про те, як «вік» клітини пов’язаний з довжиною теломер, залишається відкритим.

В одному науковці не сумніваються: теломери виконують функцію лічильника клітинних поділів. Чим вони коротші, тим більша кількість поділів відбулася з моменту народження клітини-попередниці.

Як пише видання «Наука и жизнь», теломераза — це фермент- «подовжувач». Його функція — добудовувати кінцеві ділянки лінійних молекул ДНК, «пришиваючи» до них нуклеотидні послідовності, що повторюються, — теломери. Клітини, у яких функціонує теломераза (статеві, ракові), — безсмертні. У звичайних (соматичних) клітинах, з яких переважно складається організм, теломераза «не працює», тому теломери при кожному поділі клітини вкорочуються, що у кінцевому результаті призводить до їх загибелі.

У 1997 році американські вчені з університету Колорадо отримали ген теломерази. Їхні колеги з Південно-Західного медичного центру Техаського університету у Далласі вбудували ген теломерази у клітини шкіри, зорового і судинного епітелію людини, де фермент у звичайних умовах «не працює». У генетично модифікованих клітинах теломераза перебувала у «робочому стані» — «пришивала» до кінцевих ділянок ДНК нуклеотидні послідовності, тому довжина теломер від поділу до поділу не змінювалася. У такий спосіб вдалося продовжити життя звичайних клітин людини у півтора раза.

Тож теломераза залишається головним кандидатом на звання еліксиру безсмертя. У той же час цей фермент — один із головних факторів злоякісного переродження клітин. Ракові клітини «безсмертні» тому, що у них «працює» теломераза. Ось чому безсмертя і рак у природі зрівноважують одне одного. Безсмертний організм теоретично може жити вічно, але він неминуче загине від раку.

Щодня на людину впливають сотні факторів, які змінюють генетичну інформацію у клітинах, і з цього моменту вони виходять з-під контролю організму. Ушкоджені таким чином клітини стають атиповими, тобто набувають рис, не характерних для нормальних.

Щодня у нашому організмі мільйони клітин стають атиповими. З віком цей процес пришвидшується. Кожна атипова клітина може перетворитися на ракову.

Дефектних клітин організм позбувається з допомогою системи захисту — апоптозу (запрограмованої смерті клітин). Перед тим робить спроби відновити їх з допомогою системи репарації. Якщо канцероген продовжує впливати на організм, а система протипухлинного захисту працює з порушеннями, — утворюється пухлина.