Війна і «Мир»: чому почастішали удари держави-терориста по Закарпаттю
Закарпаття, відоме своїм спокоєм і максимальною близькістю до Європи та віддаленістю від лінії фронту впродовж останнього місяця двічі стало мішенню російської агресії. За неповні три роки повномасштабного вторгнення 13 грудня відбулася загалом третя ракетна атака на Закарпаття. Ці удари, на перший погляд, здаються хаотичними. Однак, ми дослідили, що за ними стоїть чітка стратегія терору, що має на меті не лише деморалізувати Україну, але й завдати шкоди прикордонним державам ЄС
Перший дзвінок: удар по Воловцю у травні 2022 року
У травні 2022 року перша російська ракета прилетіла на Закарпаття. Рашисти влучили у залізничну підстанцію поблизу селища Воловець. Потужний вибух розніс вікна будівель у радіусі 500 метрів, уламки пошкодили автомобілі, і здавалося, що навіть найвіддаленіші від фронту регіони більше не можуть почуватися безпечно. Цей удар мав на меті підрив логістики: бо Воловець є одними з тих воріт, через які проходять вантажі та пасажирські потоки з Європи до інших регіонів України. Ракети стали чітким сигналом, що жоден регіон не захищений від війни і що рф має свої очі й вуха навіть у далекому від війни тилу України…
Атака на «Мир» у листопаді 2024 року
Понад два з половиною роки Бог і ППО милували Закарпаття від таких ударів. До 17 листопада 2024 року, коли російські ракети знову нагадали Закарпаттю про свою присутність. Цього разу мішенню стала підстанція «Мир» у Мукачівській громаді, що розташована досить близько до угорського кордону. Ця підстанція — важливий енергетичний вузол, через який Україна постачає електроенергію в ЄС. У час війни цей об'єкт забезпечує також зворотний потік або реверс електрики з Угорщини, Словаччини та Румунії до України.
Тому цілком логічно, що російські ракети націлюються саме на такі об'єкти не випадково. Їхній вибір продиктований бажанням завдати економічної шкоди не лише Україні, а й країнам НАТО та ЄС, які підтримують нас у війні. Офіційно про цю ціль тоді повідомив голова ради Української асоціації відновлювальної енергетики Станіслав Ігнатьєв. Він, власне, першим у ефірі телеканалу «Київ24» розповів про закарпатський «Мир»…
У тій самій атаці українська протиповітряна оборона збила дві ракети: одну неподалік Мукачева, іншу — біля Ключарок. Якби не робота ППО, руйнування могли бути ще більшими, а наслідки могли відчути навіть жителі сусідніх угорських сіл.
Друга атака на закарпатський «Мир»
13 грудня 2024 року російські війська знову завдали удару по Закарпаттю. Цього разу знову мішенню була підстанція «Мир». Дві ракети були успішно знищені силами ППО, однак спроба вкотре підкреслює стратегічну важливість цього об'єкта для російських планів. Під час зимових місяців, коли енергетика стає критично важливою, руйнування таких вузлів можуть призвести до масштабних відключень електроенергії не лише в Україні, але й у прикордонних регіонах Європи.
Вже всім зрозуміло, що росія намагається «задушити» мирне населення України, позбавляючи його світла та тепла. Але останні події вкотре доводять: путін не зупиниться навіть перед ризиком завдати шкоди країнам НАТО. Атаки на Закарпаття у максимальній близькості до кордонів альянсу — яскраве цьому свідчення. Це політичний тиск на Європу, демонстрація сили та спроба зупинити європейську підтримку, створити хаос, підкреслити вразливість сусідніх країн і, можливо, навіть спровокувати політичну кризу в тих державах, які підтримують Україну.
Ці удари також мають на меті підштовхнути Україну до переговорів на умовах агресора. Демонстрація вразливості тилових регіонів, руйнування інфраструктури та тиск на моральний стан людей — це все частина ширшої стратегії росії зі знищення нашої незалежності.
Але підстанція «Мир», яка стала головною мішенню російських атак у регіоні, є водночас і символом майбутнього миру і нашої єдності з Європою. І, очевидно, що українським силам протиповітряної оборони за мирне небо мають завдячувати не тільки закарпатці, а й мешканці сусідніх країн Європейського Союзу. І ця історія свідчить про те, що війна вже вийшла за межі України. І кожен навіть локальний, щоденний успіх у боротьбі, кожна збита біля кордону ракета — це крок не лише до нашої перемоги, але й до миру у всій Європі.