Борис Возницький — людина-епоха, яка зуміла зберегти для України сотні безцінних пам’яток

Вже з перших хвилин було помітно: подія зібрала не лише професійну мистецьку спільноту, а й усіх, кому небайдужа історія та спадщина України. До зали поступово сходилися художники, науковці, студенти, представники влади та шанувальники мистецтва.

У повітрі відчувалося передчуття чогось важливого — не просто відкриття експозиції, а своєрідного вшанування людини-епохи. Найтепліші слова з нагоди 100-літнього ювілею Батька музейної справи промовляли на відкритті ті, хто особисто знав Бориса Возницького.

Звучали слова вдячності й спогади про людину, яка зуміла зберегти для України сотні безцінних пам’яток. Виступаючі наголошували: без його наполегливості та віри багато культурних скарбів могли б бути втрачені назавжди.

Експозиція виставки вражає своєю різноплановістю. Тут представлені твори живопису, графіки, скульптури… Особливу увагу привертають роботи, пов’язані з рятуванням і відновленням замків Львівщини — справою, якій він присвятив значну частину свого життя.

За словами голови Львівської організації Спілки художників України Ігоря Гавришкевича, мета — не лише озирнутися в минуле, а й актуалізувати ідеї, які сповідував Возницький: відповідальність за культурну спадщину, важливість її збереження та популяризації.

Саме тому поряд із історичними матеріалами представлені й сучасні мистецькі інтерпретації, що ведуть діалог із його спадщиною.

Гості заходу активно обговорювали побачене, ділилися враженнями, згадували особисті зустрічі з Борисом Возницьким або ж відкривали для себе його постать уперше. Для багатьох ця виставка стала не лише культурною подією, а й приводом замислитися над роллю особистості в історії.

«Весняний салон—2026» вкотре довів, що мистецтво здатне об'єднувати покоління та створювати простір для діалогу. А виставка, присвячена 100-річчю Бориса Возницького, стала його особливим акцентом — нагадуванням про силу відданості своїй справі та значення культурної пам’яті для майбутнього.